Іван Дем'ян: У нас є своє послання - це "7Б"

27 жовтня до Києва завітає з сольним концертом російський рок-гурт 7Б. У 2011-му вони святкують своє десятиріччя, щоб відсвяткувати з прихильниками, поїхали в тур на цілий рік. Публікуємо інтерв'ю з лідером гурту Іваном Дем'яном, якому він розповів про майбутнє гурту, новий альбом та російський рок.

На відкритті фестивалю «Повітря» Михайло Козирєв згадав історію десятирічної давнини:  як Вашу групу шукали в прямому ефірі програми «Погляд», щоб поставити вашу пісню в ефір «Нашого Радіо». Що змінилося з того часу?

– 10 років минуло. Ми виросли в музичному плані, відіграли сотні концертів і не один раз об'їхали з гастролями всю нашу і не тільки нашу країну. Випустили вже 5 номерних альбомів, 3 перевидання, 2 збірки найкращих і невиданих речей, зараз на підході ще один альбом. Всі вони різні, але все це "7Б".

Яким Ви бачите музичне майбутнє «7Б»?
– У нас цього року ювілей – 10 років творчого шляху. Так, я вважаю, що це тільки початок! Якщо ти, як музикант, вже 10 років на сцені, це означає, що все не просто так, твоя творчість потрібна. Це як якийсь кордон, ми його подолали, і перейшли на новий рівень. І у нас багато ще чого попереду, багато планів, різних проектів. Дуже щільний гастрольний графік, одночасно готуємо новий альбом, працюємо над книгою про групу "7Б".

Ви людина, яка чекає на свій час чи та, яка випереджає його?
– "І я бачив сто разів все наперед ..." – Це рядок однієї з моїх пісень. Я чекаю і випереджаю. Багато що передбачаю, багато що просто знаю і відчуваю.

– У творчості «7Б» не відшукати веселих пісень. Ви «директор депресії»?
– Цікава думка. Найчастіше всі говорять про величезний позитивний заряд від наших виступів, від нашої творчості... Хоча багато пісень і не веселі, а деякі створювалися в непрості дні, і були виходом саме з депресії. Тобто, це треба прожити, відчути і відпустити. Без чорних смуг ми б не бачили білих і не цінували б їх. Мені багато людей говорили і писали не раз, що завдяки нашим пісням виходили з депресії, починали бачити сенс у житті, та мало, не жити заново починали.

В нових економічних умовах, коли диски перетворилися на сувенірну продукцію, будете видавати альбоми або віддасте перевагу інтернет і радіо-синглам?
– Видаватимемо обов'язково! У будь-якому разі музиканти у нас живуть за рахунок концертів, а не за рахунок продажу альбомів. Але нову платівку завжди приємно тримати в руках, це і оформлення, і сам диск, і звук. Якщо взяти наш альбом "Олімпія": у його обкладинки дуже цікава історія. Коли ми були в турі по Прибайкалля, поїхали на озеро Байкал. Першотравневі свята, а Байкал під льодом, там дивовижно гарний лід – як прозорі великі кристали! Ось ці крижані кристали і подарували обкладинку нашій платівці, дуже красива вийшла. А як це побачити, якщо просто завантажити треки з інтернету? Хоча я нормально ставлюся до того, що відомі музиканти викладають в мережу свої альбоми.

Нерідко автори ставляться до пісень, які не стали супер-хітами дуже обережно, з повагою. Як Ви знаходите компроміс з глядачами, яким «давай хіти», і власним бажанням «заспівати таємне»?
– На наші концерти приходять дуже різні люди. Частина з них ніколи не була на наших виступах, не є нашими прихильниками, не слухають нас. Вони, звичайно, чекають на те, що їм знайоме. На концерті вони відкривають "7Б" зовсім з іншого боку! Дуже часто їм більше подобається те, що вони раніше ніколи не чули! Підходять потім після концерту, щиро дякують. А взагалі на концертах завжди вистачає часу, щоб і порадувати людей хітами, і поділиться чимось новим.

Російські рок-музиканти 1980-х і 2000-х відрізняються настільки, що можна сказати, що яблуко далеко впало від яблуні. Створюється враження, що «у традицій не буде спадкоємності». Наскільки і чим Ви відрізняєтеся від тих, хто «народжував» російський рок?
– Зараз інший час і музика інша. Щодо спадкоємності ... Я можу сказати величезне дякую тим музикантам і групам, які я слухав і завдяки яким я прийшов у музику. Це і «Кино», і «Алиса», і багато інших... Але головну роль відіграла творчість Віктора Цоя і групи «Кино». Саме пісні Цоя привели мене до музики у свій час. А відрізнятися – звичайно, відрізняємося! Тому що нічого не стоїть на місці, все розвивається і змінюється. І ми самі змінюємося. І в цьому суть. Хіба було б цікаво, якби всі були схожі один на одного і робили б однакову в принципі музику, з однаковим посланням? У нас є своє послання – це "7Б"!

Які пісні увійшли до програми концертів ювілейного туру «7Б», як Ви їх підбирали?
– У програмі є пісні з останнього альбому "Олімпія", хіти і особливі родзинки. У нас не буває навіть двох однакових концертів, завжди намагаємося чимось порадувати і здивувати. На концерті в Києві, 27 жовтня, обов'язково буде щось таке.

Під час гастролей, що Вас найбільше вражає: міста, люди, ситуації?
– Мене вражає все! На жаль, не завжди є можливість і час просто походити по місту, в якому відбувається концерт, відчути його, подивитися особливості та пам'ятки. Але якщо є можливість – ми намагаємося це зробити. Проте на концертах ми завжди відкриті для спілкування з людьми, не ховаємося за охороною, нам це ні до чого тому, що немає нічого важливішого й дорожчого за таке просте неформальне спілкування. Коли людина підходить до тебе після концерту і розповідає, що вона відчула. Коли є можливість людям в очі дивитися, і бачити їх емоції. Тут цікавий випадок був на нещодавньому нашому концерті в Кемерово, до мене після концерту просто підлетіла наречена, у захваті! У неї напередодні буквально було весілля, мабуть звичайне таке, традиційне, а на нашому концерті вона отримала такий заряд емоцій, що це її вразило навіть більше власного весілля. Ось це важливо. Часто до нас на концерти навіть з дітьми приходили! Цілими сім'ями! Це теж вражає. Взагалі у нас дуже різноманітна публіка, і кожен знаходить щось своє в нашій творчості, тому історій таких дуже багато. Що стосується Києва, то він вже стає особливо рідним місцем. Ми тут буваємо порівняно часто. Місто все більше стає знайомим. Тут багато друзів, з якими завжди приємно зайвий раз побачитися.

У Вашому конкретному випадку творче і людське щастя – це одне і теж?
– Якщо я можу творити, дарувати слухачам свою творчість, свою любов – я щасливий. Потрібно любити один одного, дарувати один одному любов, цінувати кожну мить цього життя – в цьому і є щастя.
 

Автор: Олександр Стасов