Kiev After Midnight Fest: Опівнічна казка

Певного дня (2 травня), певного року (2009), певної години (офіційний початок 17.00), розпочалось дійство. І зібрало воно військо страшне, як хмара чорне і групи з ноутбуками, прекрасними як кров новонародженої дитини. І заполонили вони Київ, а саме – клуб «Бінго». І дав автор чергову безкоштовну рекламу цього закладу. І була там дівчина фотограф, чиї фотографії мали б бути прикладеними до звіту, і, скоріш за все так і є. І був там автор цієї страшної казки.

«Мальчик для битья»
Розумні дітки вже зрозуміли, про що далі піде мова. Про першу когорту відбірних вояків у чорному. І звали їх Doc. Tod. І вийшли вони мужньо на сцену і почали саундчек під масову навалу глядачів, яких нарешті впустили. Ці відважні воїни темряви не засмутились через лажі зі звуком і мужньо вдруге вийшли на сцену. Їхній відвазі можна було позаздрити. Але ніхто заздрити не збирався, всі далі розсідалися. Зразу видно, що публіка вирішила психологічно задавити солдатів. Та ті не піддалися і грали свою музику намагаючись розкомплектуватись. І в них це нарешті вийшло. Та було вже пізно. Їхній час був вичерпаний. І заїкав Отто Дікс, коли автор слухав цей гурт. І наступив час настройки наступного гурту. І сказала вокалістка Doc.Tod’a про свій виступ: «Х*рово». І сказав чувак зі стильним ірокезом про те ж: «Непогано. Тільки є проблеми з визвучкою барабанів на фонограмі». Як виявилося потім – він розуміється на цьому, адже сам належить до клану готичних воїнів. Та про це, мої любі істотки, пізніше.

«Королева насекомых»
Писав це автор і слухав заповітний диск даних вояк. Їхній легіон називався Prizon OZ. І хоч туди входить лише дві людини, але їхня демонстрація сили була переконлива. Люди в паніці почали покидати свої столики і займати нові місця – біля сцени. І зчинився страшенний ґвалт – залабали. І почали «підсценові» битися у екстазі. І почали вони танцювати. І почав гурт показувати, що він не комплексує. І почала дівчинка нервувати. Міжпісенні моменти проходили у цілковитій тиші. Обидва війська відпочивали. Лише іноді, безстрашна дівчинка-вокалістка позувала або показувала певні частини свого тіла. І дівчина у клітці з’явилася. І стала вона рухатися. Та не просто так, а під такт музиці. І вийшло у неї невідомо як. Бо воїни не зупинилися, а попросили викликати їх на біс. І подумали люди та й не заперечували. Чого хорошим людям не дати пару хвилин щастя. І було круто. І мовила вокалістка людським голосом: «Це злочин. Нерви було тому карою». На що мовив клавішник-ноутбучник: «Недоїдання. Це все воно. Я перфекціоніст. Все повинно бути якісно. Потім зі сторони подивлюсь». І навіть довговолосий хлопець за одним зі столиків виголосив гордо такі слова: « Нормально. Гарне. Сподобалось. Сусіду теж».

«Одна великая ложь»
 Поки третє військо готувалось і робило маневри, сталася велика прикрість. Невідомий ворог зробив дві капості. Він подзвонив до міліції і поклав бомбу. Як ти вже зрозумів, мій здогадливий гомункулус, ніякої вибухівки у цій казці не було. І вибуху теж. Казка все-таки дитяча. Але людина, яка зробила таку капость – сволота така, що ні вслух промовити, ні пером описати.

«Танцы для деформации наций»
Закінчилося чекання. І заплакали люди від щастя. І зайшли вони всередину. І восхваляли вони продовження. І восхвалили вони наступних сценових гостей – Mind Shredder. І недаремно. І зайняли вони підсцену. І почали вони ковбаситись. І гурт почав виступати. І зрозуміли всі, що це добре. І що воїни теж молодці. І зрозумів також і автор, що це один з найкращих гуртів, що зібрав цей фестиваль. І восхвалив він його у своїй статті. І зрозумів, що правильно зробив. І заїкав на цей раз вже Pain та Oomph. І мовив ведучий цього дійства: «Жорстка енергетика. Сподобалось. Кач. Звук. Світло».

«Обратно на землю»
Сталося диво: на сцену вийшла група без ноутбука. І грала вона якісно. І грала вона дум. І були це Grimfaith. Та на жаль відгукнулися про неї не дуже. І не вписалася вона у формат. І ковбасилися під неї. Але дехто писав каки про неї у священному журналістському блокноті. І хмурився автор через це. І все одно не міг він не віддати шани якісності гри цих солдатів. І наплював він на всіх інших і сказав, що вони непогані. І мовив після концерту вокаліст: «У всіх мозок перевернувся. На Чайці крутіше буде». І дівчинка одна сказала: «Вони подобаються. Знайомі просто». А один стрьомний хлопець не побоявся сказати автору таке: «Не сильно». Робіть висновки, мої дитятка.

«Имя хозяина»
Вийшли на сцену Deform. І сталося. Деформатор, полководець цих хлопців, не вийшов на сцену. Військо в очікуванні зіграло інтро. І з’явився великий і стрьомний. І був він одягнений у платтячко рожеве. І зраділи глядачі, чорні наче одежа охорони. І почали всі танцювати. А хто не танцював – ті не заради Deform’а сюди прийшли. І перевдягався вокаліст майже після кожної пісні. І виглядав він цікаво. І фотографували його. І реагував народ справно. І між перевдяганнями заповняли пропуски музиканти, не даючи заскучати народу. І не було на сцені Анцифера – клавішніка гурту. Зате були всі інші. І зіграли вони всі свої пісні. І були вони круті зовсім, якби не лажі зі звуком. А ще б крутішими були, якби не поспішали на потяг і зіграли ту пісню, яку так усі просили – Комья земли. І сподобались вони своїм фанатам. І покохали вони їх сильно. І співали разом із гуртом. І сказав Деформатор під кінець цієї вакханалії: «Сьогодні не дуже, бо були технічні несправності. Організація і звук добре. Грали нормально. Технічні несправності напрягали». І мовив на це хлопець з промо DVD під сценою: « Непогано, але скомкано. Кінцівка нормально. Останні три пісні – жир. Мелодіка плюс реакція публіки».

«Зарази меня жизнью»
Поки всі збирались після жорстокого розгрому вчиненого Деформом, на сцену вийшли The Legacy. І грали вони спокійну готику з жіночим вокалом. І виявилося, що втомилася публіка. І порозходилися люди на столики та до бару. І грав гурт якісно. І сумно було бачити розход і шатання. І мовив опісля учасник гурту: «Барабанщик незадоволений. Я начебто задоволений». На що інший відповів: «Кльово. Відпрацювали добре. Людей малувато. Спати хочу». І сказала білобрисий хлопчина один: «Добре. Нудновато».

«День ангела»
І з’явились Angel:Cry. І було круто. Вояки були дійсно достойні. Ще одні молодчики, яких варто помітити, опісля Майнд Шреддера. І виявилося, що всі не так вже й втомилися. І танцювали люди під них. І переборщили вони зі стробоскопом. І сприйняв автор це за психологічну атаку. І зрозумів він, що вже 2 ночі. І грали солдати добре. І виявилося, що їх не троє, як спочатку,а цілих п’ять. І танцювали час від часу клавішниця і гітарист. І співали хлопець з вокалісткою. Хлопець той був – з червоно-білим ірокезом, який вже був згаданий у цій повісті. Та погнали вони готичний реп. І виявилося, що це добре. І сподобалося це. І текст захотілося повністю розібрати. І реагувала публіка. Під кінець, мовила ж вокалістка готичним своїм голосом: «Дуже дивне. Навряд розуміла, що робила на сцені. Віддала себе». І сказав хлопчина у шляпі: « Гурт, на який йшов». І зрозумів автор, що це ще краще ніж він думав. І танцювала дівчина топлес під час виступу воєнів. І зглядувалися всі на її красу. І зрозумів автор, що 2.30.

«Мёртвая романтика»
Залилась сцена червоним світлом. І повстали там Till it bleeds. І виступили вони у бій вдвох. І виявилося це добре. І грали вони красиво. І публіка віддячила їм. І схожий був вокаліст на вампіра. І поставили танцюючі у клітці дівчата рекорд, залізши вчотирьох у дві клітки. І викликали їх на біс. І намагався вокаліст повіситись на шнурі. І було прекрасно.  І наступив ранній ранок. І сказав вокаліст пошепки автору: «Мені сподобалася реакція публіки. Думав, всі готуються до сну. Збираються додому. Дуже приємно виявилось». І не стрималася у своїх висловлюваннях сумна дівчинка: «Відмінна група». Сказавши це, вона занурилась далі у свою печаль.

«Занавес»
Покаявся автор, бо вже не міг. І зрозумів він, що забагато. Але прослухав пару треків останньої групи. І звали цих бійців Taciturnum. І не знав автор, що це значить. І виявилося, що насправді це не дуже важливо. І порозходилися люди. Трохи сумно та повільно заграли готовоєни. І засмутився автор, бо очікував іншого. І пішов він з концерту сумний додому. І закінчився для нього так запівночний Київ. І написав він цей звіт.

Ось тут і репортажу кінець, а хто читав – той зайшов на Фадієз.

П.С. У назвах підзаголовків використані назви пісень гурту Deform