«Кирпичи - 15 лет тяжелы»: велика родина в маленькому «Праймі»
Кирпичи – це один з тих гуртів, концерти якого проходять настільки рідко, що кожен раз як перший. А перший раз – завжди особливий. «Кирпичи» не грають одне й теж саме – постійна зміна сет-листів, мікс з металу, хіп-хопу та ще чогось зриває дах крутіше ніж всі ті наркотики, що згадуються у піснях цього гурту.
Концерт, що пройшов 27 березня у столичному рок-клубі «Прайм» (виявляється, що є і такий) щонайменше вразив своєю енергетикою та домашністю. Все було як у старі-добрі часи – маленький клуб з низькою стелею, такий-собі звук, відсутність нормальної вентиляції і величезна кількість шанувальників. Рок-н-рол як він є :).
Розігрівали публіку перед виступом гурту «Кирпичи» київські хлопці People Like Lemmings. Нажаль, потрапити всередину клубу вдалося лише під кінець їх виступу, проте народ нареагував досить жваво – прихильники пританцьовували і намагалися стейдждайвити.
В перерві між виступами на сцену вийшов безсмертний ведучий більшості київських андеграундних концертів Чорт і оголосив 
аукціон, єдиним лотом на якому була афіша концерту з автографами виконавців. Після 15-хвилинних торгів афіша була придбана «пацаном с Троєщіни» (як він сам представився) за 200 українських грошей. Якась дивна ідея з продажем афіші, як на мене, проте, сам Чорт сказав, що продавати афіші – традиція клубу «Прайм».
Чорт і щасливий володар афіші за 200 грн нарешті покинули сцену, на якій поступово один за один почали з’являтися музиканти пітерського гурту «Кирпичи». Епатажний Вася В. поправив чорні окуляри і в залі заграли перші ноти одного з хітів «Сила Ума».
Після того, що почало коїтись у залі, згадати порядок пісень уже важко – були треки майже з усіх альбомів. Протягом більш ніж 2-годинного виступу «Кирпичи» зіграли, здається, всі хіти, що тільки можна – були і «Джедаи» и «Вечный символ страха», були «Фотограф Medved75» і «т.к. реп собирает» з останнього максі-синглу «Главклуб».
Знаходитися під сценою було просто неможливо – народ слемився, стейдж-дайвив, періодично хтось з кимось бився, ще когось виводила охорона, хтось тихенько цілувався з коханими в куточку. Все це створювало цікаву атмосферу – наче повертало у минуле, коли подібні концерти були рідкістю і відбувалися декілька разів на рік.
Імпозантний Вася В. плутав пісні і поводив себе абсолютно безшабашно, вічний Даніла всім своїм виглядом демонстрував зосередженість на інструментах і все це подобалось публіці – адже саме такими вони звикли бачити один з улюблених гуртів.
Музикантів, що відіграли більше ніж дві години, все ж таки викликали на біс. І, що приємно, гурт вийшов, щоб зіграти безсмертну пісню (і це не пусті слова) «О друге». Співав весь зал, співали люди в холі. Складалося враження, що співають всі – від гардеробниці до охоронця. В той вечір всі були великою сім’єю – зі своїми цінностями та традиціями.