Ляпис Трубецкой: Ми не заслужені, але достатньо народні артисти Білорусі.
Днями білоруський гурт Ляпис Трубецкой презентував у мережі свій новий студійний альбом "Веселые картинки". Музиканти зараз перебуваюь у турі на підтримку цього альбому, нещодавно вони відіграли сольний концерт і в столиці України.
Перед виступом вокаліст гурту Сергій Міхалок поділився своїми думками про останні альбоми, свіжі записи та улюблену музику.
Про Агіт-поп
Ми намагалися зробити потужно, лаконічно, щільно зіграно, все лише використовуючи гітари та духову секцію. Те, що ми граємо ска-панк – це стереотип, ми граємо кросовер-фюжн. Ми як і раніше робимо музику, в якій переплітаються різні музичні напрямки.
Про позиціонування
Незважаючи на те, що ми досі лишаємось найбільш бажаним та найбільш високооплачуваним гуртом в Білорусі, ми досі лишаємось в андеграунді.
Зараз ми існуємо у двох паралельних реальностях.
У нас є своя чітка позиція, але ми не належимо до жодної з політично-релігійних конфесій та не отримуємо грантів з закордону. Ми не заслужені, але достатньо народні артисти Білорусі.
Про «Веселые картинки»
Зараз нам захотілося поговорити про сни, емоції. Ми говоримо про почуттєвість, інтуїцію, що таке езотерика та метафізика. Говоримо в рамках поп-простору, тобто дуже просто і доступно. Це сучасна метафізика очима маленького хлопчика. Наскільки ми можемо розчинити ось ці «Веселі картинки», силуети, образи. Цей альбом неясних і розмитих форм, але дуже точного змісту.
12 треків потрапило в новий альбом, хоча було написано набагато більше – 25, а записано18. Було багато драйву, гітар, духових секцій, але це не могло нікого здивувати вже. Я запропонував Віталію Телезіну зробити свій вклад. Я прибрав всі пісні, що підпадають під визначення ска-панк, всі гостросоціальні, ті, що вносять розкол. Залишив об’єднуючі. Записували з різними музикантами, з якими я не був знайомий, ті інструменти, які не використовували раніше. Це був експеримент. Цей альбом дуже мануфактурний, там багато людей, об’єднаних біополем. Мені здається, що вдалося здивувати навіть самого себе.
Першим синглом стала пісня «Я верю». Я ніколи не зважувався на таку інтимну розповідь. Це не історія про дружин чи коханок. Там дуже багато мене маленького, речі, які я ні з ким не обговорював.
Мені здається, останнім часом цього романтизму не вистачало на концертах. Не всі пісні з цього альбому ми будемо грати наживо, оскільки не збираємось запрошувати інших музикантів для виступів. Деякі будуть звучати просто інакше.
Я не знаю, що буде з піснями, які не увійшли в альбом. Я не знаю, я як їжачок у тумані. Наскільки я зрозумів з реакції людей, які чули цей альбом, він більш масштабний. Мені здається, у цього альбому буде більша аудиторія ніж у попередніх.
Ці пісні пов’язані з юнацькими переживаннями, мені довелося згадувати події 20-річної давнини. Було важливим згадати, яким я був.
Про улюблених музикантів
Майк Паттон, Quenns of the Stone Age, олдскульний хардкор, Madball, наприклад.
Слухаю сучасну електронну музику. Слухаю молодіжні гурти типу Klaxons. Я дуже люблю The Dead Wether, The Raconteurs і Вайта взагалі люблю.
І звичайно ж, я як і раніше вважаю, що всі ми насичені музикою міст і селищ, і шансон в мене влітає. І я знаю Ваєнгу, ось не хотілося мені з нею знайомитись, а я її знаю і дуже добре. Вона напевно мене не знає, а я її знаю. І Стаса Михайлова я знаю дуже добре. Я з ними усіма знайомий, вони поряд зі мною, я разом з ними їду на тренування, разом з ними я катаюсь на велосипеді. І це теж на мене впливає.
Про дуети
Я співав останнім часом з багатьма артистами, і з Ваньою Нойзом, і з Сідом з Тараканів, і з Елізіумом співав. Мені складно виступати з іншими колективами.
Про мейнстрім
Маскульт втомився жити без змісту. Є маскульт у вигляді Девіда Лінча, Пітера Гебріела, Джарумуша, Террі Гіліама, людей з альтернативним баченням, які говорять з мільйонами людей. У нас весь маскульт чомусь асоціюється з чимось вульгарним.
Ми можемо поєднувати андеграундні форми з мейнстрімовим станом. Ми робимо альбоми, які якісно звучать, ми вкладаємо не тільки душу, серце та фантазію, але вкладаємо сюди і гроші. Ми намагаємось робити відео, які б виходили за рамки будь-якої субкультури. Поки світлі, анархічні ідеї є виключно сегментом субкультури і люди по 20-му разу їх пережовують краще жити не стане.
Я сподіваюсь, що цей альбом стане маскультом, новим витком для популяризації нашої творчості. І ми повернемо собі стадіони, які позичили на деякий час шансон-кримінальним авторитетам і «фабрикам».