The Homebodies: нам пропонували контракт на 10 років, але ми відмовились!

Свіже дихання української рок-сцени, прості хлопці які володіють планом захоплення світу (музичного звісно). Багато хто б міг позаздрити результатам гурту, однак краще брати приклад. Свою формулу успіху нам розказали в інтерв’ю Сергій Ярочевський (вокал, гітара) та Слава Якубович (гітара), фронтмени і засновники гурту The Homebodies.

Де відбувся ваш перший виступ?

Сергій: В нас є знайома, вона нас запросила, це здається був американський табір якийсь, ми там вперше виступили, а потім наступив період пошуку нових концертних майданчиків для виступів…

Як саме ви реалізовували цей пошук?

Слава: Ми виступали на всіх можливих та доступних концертних майданчиках, було 2 концерти у «Філіні» та в колишньому клубі "Містерія".

А потім з цього зробили висновок, що треба займатися організацією власних концертів. Першим нашим концертом був Underoath Party в клубі "Барви".

Чому саме вирішили займатися організацією концертів?

Слава: У нас вже був напрацьований матеріал, але не було контактів з організаторами, та їх, чесно кажучи, було і так багато, мабуть лише одна ПМК. Та власне, про нас ще ніхто нічого не знав. Ми навіть хотіли створити свою промо-агенцію, на кшталт, Homebodies Promo.

Що трапилось такого після Underoath Party, що підштовхнуло до активізації?

Сергій: Ми побачили людей які можуть приходити на концерти, і це було не як у «Філіні», коли приходили друзі і лівих чоловік 15, а тут побачили «набиті» Барви, чоловік 150-200 саме незнайомих. Ми зрозуміли, що можемо самі організовувати концерти.

Слава: Це було перше, що ми вирішили організувати, ризикували, гроші якісь вклали і все вийшло, ми зрозумілі що це працює, та власне публіка нас вже помітила.

Це було єдиним поштовхом до подальшого розвитку?

Сергій: Це одна була одна зі складових подальшого успіху, ми розуміли, що треба старатись, намагатись писати нові пісні, виходити на новий рівень розвитку, рости в музичному плані, більше виступати, шукати нову публіку. Але ми зразу як зібралися вже розуміли, що не все так просто, і треба вкладати в розвиток нашої творчості.

Слава: Просто через те, що ми ніде не виступали, ми себе не дуже гарно почували, нас ніхто не знав, потрібна була практика та досвід, саме після цього концерту й почалася наша активна концертна діяльність. Ми почали самі себе показувати і люди нас побачили, почали запрошувати і інші .

Чому це була саме Underoath Party, адже ваша музика зовсім інша?

Сергій: Нам просто дуже подобається цей гурт. Було цікаво, ми грали на репетиціях їхні пісні. Але з таким самих успіхом могли б зробити вечірку присвячену чомусь легкому… Dashboard Confessional, наприклад, але б прийшло менше людей. Справа була не в музиці, хотілося щоб більше народу зібралось.

А на самому старті ви не так серйозно ставились до гурту?

Сергій: Ні, зразу все було серйозно, ми усвідомлювали, що від цього залежатиме наше подальше життя, хотіли аби це стало нашою роботою і головною ціллю, вкладали в це душу й серце.

Слава: Я розцінюю це як справу всього мого життя, а не як у деяких «відтягнулись, повисіли, побухали, з’їздили на фест, весело, круто, нові друзі». Ми  думаємо про успішність гурту, в тому числі й фінансову.

А фінансова вже є?

Слава: Так, але цього наразі недостатньо.

Сергій: Все, що ми заробляємо йде на утримання гурту.

Слава: Тобто потрапляє у наш фонд, який існує для реалізації різних проектів, записів, турів, кліпів.

Сергій: Намагаємось зараз максимально постаратись, аби не вкладати власні гроші хоча б. Зараз плануємо почати запис альбому, а для цього треба достатнє фінансування.

Ваша музика доволі комерційна, ви цілеспрямовано намагались роботи її такою?

Сергій: Для мене комерція це коли гурт починає грати щось одне, а з кожним подальшим альбомом змінюється, але не в гарному сенсі, а просто «стрибає» в різні стилі, які наразі популярні. А якщо гурт починає грати щось більш попсове, і учасникам це подобається, їх це влаштовує, то це нормально.

У нас є пісні більш важкі, які нагадують той самий Underoath, є танцювальні, як у All American Rejects.

Слава: Те що ми граємо, це є власне відображення наших музичних поглядів. Та я не назвав би нашу творчість таким же комерційним та попсовим продуктом для України.

Сергій: Я б грав таке як Underoath лише на барабанах… якби вмів грати!

А про що ви співаєте у своїх піснях?

Слава: У нас є різні пісні: про віру в Бога, про життя та стосунки людей. Ми завжди намагаємось вкладати повчальний зміст та позитивний настрій у свої тексти. Намагаємось привити здоровий музичний смак українському слухачеві.

А щось намагаєтесь донести текстами?

Сергій: Завжди є ціль, щоб якось вплинуло на людину, зачепило. А просто пісні типу «хлопчики-дівчатка», як, наприклад, у «Metro Station», це мило слухати, але ж не несе ніякого змісту, нічого не змінює в тобі. А хочеться сказати про щось людям… навіть якщо про взаємини між дівчиною та хлопцем, щоб це не звучало як ще одна пісня про примітивність стосунків, а мало якийсь повчальний зміст.

Пісні англійською це свідоме рішення? Хочете щоб слухач не міг вас асоціювати з якоюсь країною?

Сергій: Так… (сміється – прим. ред.). Насправді хочеться, щоб по звуку, та й по всьому, це не було схоже на Україну. Бо те, що робиться у нас, і те, що робиться на заході, це зовсім різні речі за рівнем.

Слава: Якщо брати середньостатистичний український гурт та такий американський чи європейський, то в нас клас нижче. Тому якщо слухач вмикає, та чує, що от вони вже виділяються звуком, музичними ідеями – це круто! Ми не хочемо пропагувати американський чи європейський стиль, але треба орієнтуватись на якість продукту. І давайте будемо відвертими перед собою, і не сперечатися, що західна музика є взірцем для наслідування.

Ви не любите Україну?

Сергій: Чому, ми дуже її любимо!

Слава: Я взагалі вважаю себе в деякій мірі «націоналістом», але я дещо не розумію наш «український», а точніше «постсовдепівський» менталітет...

У вас постійно зміни в складі, з чим це пов’язано. Що трапилося з вашим попереднім бас-гітаристом?

Слава: Наш попередній басист одружився та пішов з гурту, почали пошуки нового й вийшли на Костю Міщенка. Але постійна зміна складу пов’язана більш за все з недостатньою відданістю справі.

Дружина була проти гри?

Сергій: Ну там є кілька причин, він вирішив, що більше не зможе грати в гурті, так само як і перший барабанщик, той взагалі зараз не грає, продав все устаткування яке було.

А навіщо вам була потрібна 3 гітара?

Слава: Я теж у нього це питаю (показуючи на Сергія – прим. ред.)

Сергій: У нас у всіх піснях на EP «00.00am» звучать 3 гітари, місцями 4. Та й не бачу в цьому нічого особливого, багато гуртів грають в 3 гітари на концертах, до того ж всі пісні. А я граю лише кілька на третій гітарі. Це сталось після того як з’явився новий гітарист Артур, до того я грав на гітарі у більшості пісень. Гітарист з’явився, щоб трохи змінилась концепція гурту на сцені, щоб я вільніше нею пересувався та більше контактував з залою. Це навіть візуально виглядає краще. Та й не завжди легко грати і співати одночасно, щоб і те, і інше звучало якісно.

Як ці зміни у складі впливають на вас?

Слава: Це мабуть найбільша проблема, яка у нашого гурту існує, постійно були запари якісь, все це дуже важко. Гурт має бути цілісною командою, репетирувати разом і виступати аби вийти на певний рівень, а коли хтось постійно змінюється то дуже нелегко.

Сергій: А тепер додався гітарист, змінились барабанщик та басист, багато нових людей, треба заново напрацьовувати все. Я думаю ми б були на іншому рівні вже, якби не було проблем зі складом. Наприклад, всю останню весну ми перебували у стані простою. Це дуже б’є по розвитку команди.

Що думаєте про теперішній склад?

Сергій: Зараз все добре, всі хлопці зацікавлені, але знову ж таки, ось ця ситуація з басистом показала, що не можна бути впевненим на 100%. Я вірю в те, що з цим складом все буде добре.

Розкажіть про дебютне відео на пісню «Plaing this role», там взагалі зі складом щось дивне?

Сергій: В кліпі не наш гітарист другий та не наш барабанщик, ну і вже не наш басист.

Слава: В день зйомок наш барабанщик мав бути на роботі, а новий гітарист Артур був у весільній подорожі, тому довелося зробити таку «солянку». Але не було іншого виходу, була призначена дата, домовленості з командою американського футболу, домовленість з супермаркетом, де знімався кліп і ми не могли втрачати цей шанс.

А як там справи з другим кліпом, на пісню «Losing my heart»?

Сергій: Там певні проблеми виникли, зняли мало дублів, немає з чого клеїти. Він вже точно не вийде як офіційний кліп на телебаченні, можливо, і швидше за все так і буде, він вийде як інтернет-реліз.

Багато суперечок щодо вашого стилю, що ви самі про це думаєте?

Слава: Нас часто називають різними стилями, а потім самі ж сперечаються, про те, що ми граємо. А ми й не знаємо як назвати свій стиль.

Сергій: З самого початку вирішили, що ніколи на афішах не вказуватимемо, в якому стилі граємо. Коли тільки починали, то було модно усюди на форумах попускати одне одного, щодо того хто в якому стилі грає, тому вирішили, що просто граємо музику. Ми навіть в інтернеті створили опитування, хто, що думає про наш стиль і там всі попсові думки… Я взагалі уявляю, що ми граємо, але це треба окреслити п’ятьма напрямками щоб бути точним. Хоча й так все це дуже суб’єктивно.

Про походження назви гурту говорили багато, а от про інші варіанти ніхто не чув…

Слава: Були дуже дивні…

Сергій: Просто красиві англомовні словосполучення, які нічого не означають.

Слава: Пам’ятаю Everyone likes, таке веселе, «панкушне»!.

Сергій: А потім з’явилось The Hombodies, яке вже несло якийсь сенс.

А ви десь грали до The Homebodies, до речі?

Сергій: Були деякі гурти, от Слава та Женя (барабанщик) грали в Ten bucks amp, я з ними трохи пограв, але всі забили, навіть не виступив жодного разу з ними.

Слава: Я також грав поп-панк в гурті Невгамовні, але це не той який зараз, їх насправді купа з такими назвами було, у нас було десь 3 концерти. Ми просто грались, якщо можна так сказати, було по 16-17 років, ніхто грати не вмів особливо, хотіли просто порозважатись.

Як пройшов New Wave Tour?

Сергій: Ну що можна сказати... Це був наш перший повноцінний тур. коли концерти були майже кожного дня. Було цікаво відчути як це – перебувати у турі.
Враження від самого процесу залишилися хороші, ми подивилися Україну, добре провели час. Єдиним і найголовнішим мінусом була дуже маленька відвідуваність концертів, це лишило трохи неприємні враження, але загалом, ми задоволені проведеним часом і отриманим досвідом.

Розкажіть про запис дебютного EP «00.00am»…

Сергій: Писали вдома, окрім барабанів і вокалу. Навіть спочатку намітили дату релізу, а треки не були готові ще, за 3 дні до презентації записали гітари, а потім викладали по треку в день.

Слава: В нього увійшли, на наш погляд, найбільш невдалі пісні, які хотілося записати «на пам’ять».

Сергій: Не хотілося взагалі забити на пісні, хоча на одну таки забили, але ту взагалі краще було не чути. А ці ми грали протягом року-півтора і хотілося мати навіть не демки, а повноцінні записи.

Мені ці пісні не здаються невдалими…

Сергій: Вони дуже змінились в процесі запису, Losing My Heart, наприклад, змінилась кардинально.

Коли плануєте альбом? Є якісь приблизні уявлення про нього, скільки треків, чи будуть пісні з EP?

Сергій: Все поки невизначено, але точно не буде треків з EP. Думаю видаватимемо альбом ближче до весни, а от на рахунок його настрою і кількості треків поки нічого не можу сказати, їх точно буде більше десяти.

Хочете видавати на фізичному носії чи підете перевіреним методом?

Сергій: Хочемо тираж на дисках, щоб все солідно було, як треба.

Де плануєте записувати його?

Сергій: На Gloria Records, вони самі нам запропонували співробітництво.

Не збираєтесь зробити пісню з кимось? Можливо на альбомі такі будуть?

Сергій: На цьому навряд чи, хоча можливо когось знайдемо.

А якісь плани крім альбому зараз є, можливо нові подорожі?

Сергій: Ну поки, що нічого конкретного. Одні бажання.

Слава: Зараз складаємо графік майбутніх концертів, які проходитимуть в столиці та за її межами. Також плануємо дати декілька виступів в Європі.

А лейбли ніякі не пропонували співробітництво поки?

Сергій: Ну у нас такі лейбли, вони так тільки називаються. Друкують тираж і десь там його розвозять.

Слава: Або пропонують самим вкласти гроші в друк дисків…

Сергій: Була пропозиція з Росії, а саме з Пітера.

Слава: Але у них мінімальний контракт був на 10 років.

Сергій: Через певний час могли пожалкувати, тому не поспішаємо поки, хоча ще був один московський лейбл…

Через це гурт не заспіває російською?

Слава: Ні, з приводу мови постійно питають, але ні українською, ні російською пісень не буде. Це не комерційна якась ідея, це сама філософія гурту, Сергій може писати лише англійською.

Вам подобається хтось з відомих українських виконавців?
Сергій: Чесно кажучи, навіть не знаю, особисто мені практично ніхто не подобається, якщо Димну Суміш можна вважати відомою, то вони. Ще O.Torvald подобаються, з якими будемо 6 грудня грати в Києві, ну і можливо якісь окремі пісні інших гуртів.

Ви себе, до речі, позиціонуєте як християнська група?

Сергій: Мені подобається більш просте визначення, що це музичний гурт, але всі його учасники віруючі.

А нові учасники також віруючі?

Сергій: Так, для нас це принципове питання. Навіть якщо якийсь учасник гурту буде банально сидіти й палити на репетиції, це вже неприємно. Мені складно співати, до того ж ми за здоровий спосіб життя.

Слава: Ми не побудуємо цілісну команду, якщо у нас будуть не віруючі люди, будуть різні погляди на життя. Це дуже важливо.

А чим ви займаєтесь окрім музики? Слава судячи з освіти має зв'язок з космосом.

Сергій: Ну Слава працює, але його робота не пов'язана з космосом, ще дехто працює, басист вчиться.

А щось окрім роботи?

Сергій: …ну я в «Counter Strike» люблю грати, на сноуборді катаюся. Музика все ж основне!

Слава: щодо мене, люблю подорожувати та проводити час з друзями, а також зі своїм котом.