ТОЛ, АННА і Мегамасc. Знову разом.

Сьогодні вечір 20 листопада. Біля входу в Бінго тільки кілька постатей. Всі інші вже всередині – готуються бути розірваними кіловатами звуку на ховрашків. Найвідчайдушні – притискаються до огорожі біля сцени. Спокійніші зайняли позиції біля бару. Три, два, один.
 
Пуск. Вечір як вечір. Бінго як Бінго. Одначе з’явилась нова деталь: величезна металева клітка – між сценою та огорожею. Наче забута після готичної садо-мазо паті. Значить, перформанс? Цікаво, хто буде танцювати: Прозоров з Тол, Вітя з Анни, обоє вокалістів Мегамас? Хтось же ж має бути в клітці. Дивлюсь – і справді є – мій колега фотограф Дмитро. Я питаю у суворого сьогоднішнього ведучого Віктора: «Навіщо клітка?». Він знизує плечима і трохи згодом зникає  в гримерці. Коли повертається, перекрикуючи прог-рифи Мегамасс, каже: щоб огорожа трималась під тиском людей. Іронія в тому, що саме клітка допомогла глядачам хитати огорожу. Але поки що охорона про це не знає.

На сцені роздають Мегамасс. Поки співає гітарист, вокаліст танцює іноді верхній брейк. Дівчата в залі особливо радіють в ці моменти. А хлопці на танцполі розводять ледь не балет мош та шалений circle pit. Всі зайняті своєю справою та близькі до екстатичного трансу. Підлога вібрує під ногами від басів. Вібрує в принципі все – стіни, підлога, предмети, стільці під тобою. Здається, вібрує навіть стеля. Якщо б ти міг доторкнутись – ти б відчув, це точно. Іноді вставки ледь не з босанови.  І потім знову прог рифи на торшені. Мегамасс як завжди оригінальні – і один з треків виконують дуетом дівчина та начитує Денис – автор всіх текстів гурту. Зал схвалює оригінальний хід романтичним похитуванням в такт пісні. Після чергових оплесків Мегамасс грають останній трек – «Донбас» -  єдиний який написаний не їх автором текстів Денисом. І віддають мікрофон ведучому.

А в цей час в гримерці. Сумний і втомлений вокаліст АННИ Віктор намагається спати чи приходить у тяму, а драмер та другий гітарист АННИ повторюють партії однієї з пісень. Коли заходить його тезка ведучий, Віктор питає: чи багато там людей. Ведучий відповідає, що: мало. Вітя з Анни засмучується. На таке ж питання драмера АННИ Вадима я відповідаю: людей нормально. Хай буде хоч він позитивно налаштований.

ТОЛ. Коли моя подруга дізналась, що я йду на концерт, де будуть Тол, здивовано спитала:  «А вони ще щось грають?» Так ось: грають. Ще й як. Щоправда й дійсно пройшло багато часу з їх останнього виступу: рік. Отож народ їх очікував. Та й сам Прозоров, як пізніше зізнався, дуже готувався. І хоч за два дні до концерту захворів, пришвидшеними темпами лікувався всім чим можна. Коли ми розмовляємо важко повірити, що ще кілька днів назад Василь лежав із температурою. І що тільки сьогодні зняв гіпс з правої руки. Про це нагадує тільки еластичний бинт.

Поздоровивши Анну «з її другою дитиною» – другим альбомом «Срібна змія», Тол починають «Осінь». В кінці першого треку продюсер гурту обіцяв перформанс. І ми дивимось на сцену, на якій апокаліптично екстатує Прозоров. Ті, що біля клітки – вчепилися в неї і рухають її в ритм барабанів, примушуючи її стрибати разом з ними. Вони кричать і підспівують. Фотографи бігають попід сценою. Багато і брудно лаються, бо тепер її необхідно обходити довго і ззаду – клітка перегорождує прохід під самою сценою. Але бігають, щоб не пропустити пафосні кадри істеричних фанів Тол за гратами.
 
Пісня підходить до кінця, а нічого особливого не відбувається – як раптом мені на голову щось падає. Я піднімаю голову – і бачу листопад у листопаді. Штучне листя з тонкої матерії кидають удвох хлопець зі стафу Бінго і особисто продюсер Влад Ляшенко.
Зал завмирає. І зривається оплесками. Ідея вдалася. Зал скандує: «ТОЛ!».

І Тол продовжують, нагадуючи то самих себе, то Deftones. Тягучі брейкдауни, істеричні вокальні ноти і віскі Jameson, який вони передають один одному. Після чергової пісні Прозоров показує всім середній палець. Зал радіє – значить починається чиясь улюблена пісня «FAQ». Дреди гітариста розлітаються і взагалі поводять себе наче окрема жива істота.
 
Клітка. Нарешті Василь виліз на клітку, щоб використати її за одним з теоретичних призначень. До нього люди тягнуться руками. Прагнуть доторкнутись. Барабани міняють мою ліву та праву сторону грудної клітини місцями. Прозоров каже в мікрофон, щоб прибрали дим. «Від ФенШуя буде більше диму». Люди вистрибують з натовпу по одному і групками наче летучі риби. Дреди гітариста постійно розв’язуються з імітованого хвоста і він знову їх прибирає в хвіст. Колонка б’є мені в голову. Атакує спину. Басист грає пальцями. А потім просто чеше, грає всією рукою свої дикі ритми. І посміхається. Кілометри диму. Тут нагорі скоро можна буде просто почати задихатись. І десь коли підходимо треку «ХТС», я чітко розумію: ось він – прог.
 
Сильна ланка. Ведучий гарно контактує із залом, заводить і заповнює технічні паузи піаром нового альбому АННИ та скандуванням разом із залом улюбленого «Слава Україні! – Героям слава!» За цей час Тол залишає сцену, а хлопці з Анни встигають підключитись. 

АННА. І от – хедлайнери вечора. Натовп, який прийшов підримати нову другу платіdку гурту, схвально гудить. На улюбленому «Карматреші» Анна отримують злагоджений слем. Два хлопця в залі в центрі тримають натовп. Потім всі злітаються, нагадуючи давні руські кулачні бої. Вітя продовжує подвиг Прозорова і також вилізає на клітку. Ось вам і другий перформанс. Активність руху в залі прямопропорційна гучності гітар. Натовп повністю слухається того, що кажуть зі сцени. На одному з треків Вітя говорить : «Руки» – і вся зала піднімає їх до стелі. Божевільний неймовірний клавішник танцює в ритмі пісень ледь не активніше за вокаліста, чіпляючи іноді ногами краї килимів на сцені.

Із зали постійно кричать пісні, які сьогодні фани хочуть почути найбільше. Іноді Анна слухаються, іноді ні. Із зали кричать «Ім’я». АННА грає «Ніж». Проте  «Ім’я» вони грають наступною. За останною піснею хлопці йдуть зі сцени, проте інструменти залишають неприбраними – очікують на біс. Хлопець із залу вилізає на клітку і починає скандувати «Анна!», піднімаючи руки в гору – підбадьорити натовп. Його повертає на землю охорона. Але ефект досягнутий – Анна повертається. Грає «Карматреш» ще раз. І на цій танцювальній ноті йде зі сцени і гасить світло. Скандування «Анна» ще чується певний час.