ДахаБраха презентувала альбм "Light" 3-х годинним концертом
Гурти, які створюють дійсно якісний звук і цікаву музику, в Україні можна порахувати на пальцях однієї руки. ДахаБраха – один із них. Цей київський колектив, граючи етно-музику (самі учасники гурту називають свій стиль «етно-хаос») випустили вже три студійних альбоми, а також концертний диск. Те, що вони роблять зі слухачами на концертах своєю музикою, важко описати словами. Їхня й без того велика армія шанувальників збільшується щороку. З виходом третього альбому «Light» їх має стати ще більше.
Київська презентація «Світлого» альбому відбулася в середу 8-го грудня в одному з найкращих клубів Києва «Crystal Hall». Незважаючи на дощ, калюжі та мороз, люди біля клубу почали збиратися вже за годину до початку концерту. Близько восьмої години вечора – час початку концерту – людей почали запускати до зали. Пускали поволі, – по одній-дві особі, перевірка сумок. Світло, як завжди в Crystal Hall’і, дуже атмосферне. Темно, трохи червоного. Зручні міні-диванчики посеред танцполу, які одразу ж були зайняті. На сцені вже красувалися інструменти. Барабани, віолончель, акордеон та ще багато інструментів, назви яких важко вимовити. Людей, тим часом, ставало все більше й більше, тому не дивно, що місця біля сцени почали займати.
Скоро зал заповнився повністю. Музиканти це, звичайно ж, помітили, не стали випробовувати терпіння публіки і десь о 20:20 вийшли на сцену. Три дуже вродливі жінки з чарівними голосами та харизматичний Марко Галаневич. Вони точно не очікували побачити такої кількості людей. Тим не менш, музиканти одразу ж задали ритм концерту. Драйвовий барабанний трек, у сет-листі зазначений як «Свічка», одразу ж розкачав публіку. Після вступного треку музиканти привіталися з публікою, подякували за присутність, дещо розповіли про новий альбом та почали знову грати. Звичайно, переважав матеріал нового альбому, всі пісні якого були зіграні впродовж концерту. Проте, знайшлося місце й трекам з перших двох студійників. Іронічно-життєва пісня «Сухий дуб» дуже сподобалася публіці. Цей трек – історія про жіночу долю. Жартівлива вимова просто чудово вписується у пісню. А міміка музикантів під час виконання заслуговує найвищих похвал. До речі, багато хто вже знав текст пісні, та й не тільки цієї. Марко це помітив і одразу ж подякував Інтернету. Ну що ж, з цим нічого не поробиш. «Карпатський реп» – друга ластівка з нового альбому. І справді, виконання трохи нагадує реп. Музиканти видавали неземні звуки зі своїх інструментів на радість шанувальникам. «Над Дунаєм», «Ой, за лісочком», ще одна новинка «Бувайте здорові» – концерт перетворювався в сеанс гіпнозу. Напевно, це і є головна особливість музики «ДахаБрахи» як в цілому, так і живих виступів окремо. Ці мелодії змушують поринути в себе. Відокремитися від усього. Поринути у забуття. Очі 
заплющені, тіло видає дивні, дикі рухи, на вустах – усмішка. Транс, гіпноз, психоделіка – важко підібрати епітети. Треба бачити і відчувати це.
Музиканти багато спілкувалися, жартували. Мінялися інструментами, бо «їх хоч багато, але все одно не вистачає». Перед виконання однієї з пісень трапилася проблема з клавішами. Не грали. Марко: «Ну от, вже глушать». Звичайно, то був жарт. За декілька хвилин клавіші заграли знову, так само чудово і магічно.
Пісня «Specially for you», яка йшла наступною у сет-листі, одна з найяскравіших не тільки у альбомі, а й взагалі у творчості гурту. Англійська Марка, хоч і не зовсім чиста, проте чудова. Пісня надзвичайно сильна, лірична. А той напружений, драматичний кінець з купою барабанів чудово підкреслює суть пісні. Коротка перерва у вигляді двох пісень, щоб розрядити обстановку: «дуже актуальний» інструментальний трек «Весна» та магічна «Колискова». Молоді батьки, візьміть собі на примітку. Але на концерті, на щастя, ніхто не заснув. Та й як можна. Танці ніхто не скасовував. А от нас знову дивують англомовною піснею «Please Don’t Cry». Чудова суміш чоловічого та жіночих голосів, нотки трагічності, влучні клавіші. Здалося, у дослідженні фольклору «дахабрахівці» вийшли за межі України. І це справді так. Адже пісня ця, це не що інше, як кавер на новозеландський драм-енд-бейс гурт «Concord Dawn». Як зазначив Марко перед виконанням, авторам оригіналу сподобалося. Що ж, публіці тимпаче. Після цього музиканти зробили невеличкий екскурс у минулі альбоми «Ягудки» та «На Межі», зігравши однойменну пісню з альбому 2007-го року та «Діброва» з 2009-го. А далі знов видали блок із трьох пісень з альбому «Light». Можна з певністю казати, що пісні «Жаба», «Baby» та «Тьолки», то є перлини альбому. Виконанню пісні «Жаба» передує смішна й весела, життєва розповідь про те, як Марко з друзями, чи то в суботу, чи то в п’ятницю випили горілки, як потім зникло світло, як не знайшлася в домі 
Маруся. Знову англомовна, блюзова «Baby» стала чудовим завершенням концерту. Але, звичайно, фани не пускали гурт додому. Та й як можна піти, коли чудове мале дитя, життєрадісна дівчинка, усміхаючись вибирається на сцену і дарує кожному з музикантів по букету квітів. Цей момент концерту – один з найтепліших. Якби хто-небудь розчулився до сліз, навряд чи б хтось здивувався. Проте, музиканти все-ж таки пішли за сцену. Але лише на хвилину. Повернувшись, зіграли останню пісню з нового альбому, «Тьолки». Марко кричить: «Тьолки!». Зал у відповідь: «Єєєє!». Надзвичайно енергійний трек. Але от музиканти знов покинули сцену. Проте, як і в перший раз, шалені оплески та скандування: «Назад!», «Назад!» змусили їх повернутися. Тепер вже для виконання пісень на біс. Були зіграні одні з найкращих пісень гурту «Ой, шо з-под дуба» та «Русалочка». В кінці на сцені знов з’явилося те маленьке чудо і знов подарувало музикантам квіти. Взаємні подяки і концерт закінчився, тепер вже точно.
У холі продавалися альбоми «ДахиБрахи», музиканти, вже перевдягнуті, відомі своєю привітністю, роздавали інтерв’ю та охоче підписували диски разом з плакатами. Спілкувалися, жартували. Хоча було помітно, що майже 3-х годинний концерт їх доволі стомив. Черга біля гардеробу ще довго не зменшувалася і багато хто простояв не мало часу, перш ніж забрати свій одяг.
Етно-хаос – напрочуд влучне визначення стилю гурту. Це хаос фольклорів, настроїв. Дика енергетика. Кожен звук, кожна пісня пробирає наскрізь, торкається кожного нерва. Це музика очищення. Музика радості. Усмішки не сходили з облич людей на концерті. Варто тобі заплющити очі – і ти переносишся у трипільське село, чи на Гуцульщину. Де свобода. Така музика є тільки у нас. І цим треба пишатися.