Гурт Whitesnake виступив у Києві

Неймовірне дійство почалось і ось як це було: вихід музикантів на сцену супроводжувався композицією «My Generation» британских рок-легенд The Who. Першим треком у виконанні Whitesnake став «Bad Boys / Children Of The Night». Кавердейл ще не зовсім розспівався, але харизмою він нас ані трохи не обділив.

«Thank you! We’re glad to come back to this beautiful city and beautiful women!» –  звернувся до зали Девід Кавердейл. Цього разу ми бачимо Кавердейла «в оправі» нового Вайтснейку. Зміни у складі приємно вражають. Моя увага одразу спрямована на барабанщика Браяна Тіші, який замінив Кріса Фрейзера. Як тільки концерт розпочався, Тіші порадував як подачею, так і технікою, його манери мені нагадали барабанного монстра Майка Террано. Не дивлячись на «гарненьке» досьє Браяна Тіші, нагадую, що він грав з Billy Idol, Ozzy Osborne, Velvet Revolver, Foreigner, Glenn Hughes, Derek Sherinian, до техніки Майка Террано йому ще далеко. На басу з’явився Майкл Девін, за клавішними – Брайян Руді. Традиційно на сцені ми бачимо гітаристів Реба Біча і Дага Олдріча. Свій вогонь музиканти народжують на сцені, а Кавердейл – реалізує його прямо на нас. «Interesting stage here! We make it fucking warm!» – таким вигуком завершує пісню «Give me all your love tonight» Девід Кавердейл. Його «викрутаси»: постійні вказування пальцем на когось у натовпі, посмішки, підмигування, його тонкий гумор, та я вже мовчу про те, як цього вечора підлітала мікрофонна стійка, просто не дають повірити у те, що цього року він зустрів свою 60-ту осінь, цікаво з якою пропорцією це діє на його фанаток з усього світу?  

Вже з перших звуків трека «Forevermore» всі інші композиції відходять на другий план. Ця майже семи-хвилинна балада несе в собі надиво «меланхолійну радість», а постійно повторюючись слова «memories» та «forevermore» окутують кожного з присутніх спогадами і власними емоціями, а під час цього Кавердейл покидає сцену, і продовженням стає гітарна дуель між Олдрічем і Бічем. Драйвові штучки, що, до речі, дуже веселили публіку, були дуже швидкі, проте ніяких надприродних соло. Вони грали багато чого просто в унісон, а під кінець своїх забавок виконали інструментальний трек «Snake Dance». Продовжився концерт піснею «Can you hear the wind blow» – під час звучання якої співали всі окрім барабанщика Тіші (так, насправді співали і обидва гітаристи, і клавішник з басистом), а до них долучилась вся зала та ожвавився так званий партер (не характерний для Палацу Спорту). Насправді, більшість з присутніх так і чекали старих, але неймовірно обожнюваних ними хітів, під які впевнено підспівували.

Композиція, що стала наступною, з нового альбому «Forevermore», у підтримку якого саме і був запланований тур Whitesnake, – «Love will set you free». Поки що це єдина пісня на яку було знято промо кліп за участю дружини Кавердейла. А сам Кавердейл у одному зі своїх інтерв’ю розповідає про її тотешній образ, як дуже містичного і сексуального творіння – і ці свої емоції та уявні картинки Девід передає нам зі сцени. Наступні хвилини мого перебування, стоячи на сидінні, стали найзахопливішими за весь вечір – тому що це барабанне соло Браяна Тіші. Жонглювати паличками цей хлопець навчився вже не абияк. Він влаштував нам міні-шоу, його палички підсвічувались неоном та відлітали на кілька метрів угору – звичайно, знову потрапляли до нього в руки. Я бачу впевненість у кожному ударі, а щодо реакції зали, то присутні сприйняли це, затамувавши подих. Він відтворив фішку Томмі Олдріджа (колишнього драмера Whitesnake): бив щосили руками по барабанах, граючи барабанні соло просто руками. Контрастним переходом стала очікувана всіма «Is This Love» – пісня ще з 80-х. Тут Кавердейл не відтворив своє коронне запитання: «Is this still the city of love?» – яке завжди звучало на концертах перед цією ліричною піснею про кохання. Ще більше кохання та повний підрив залу просто в момент перших слів «In the Still of the Night,  I hear the wolf howl, honey». Це одна з найзапальніших та найочикуваніших публікою пісень. Поруч зі мною були дівчата, що охоче рухали стегнами. Але зупинитись їм таки довелось, адже далі Кавердейл порадував кавером на Deep Purple, заспівав акапельно.

І останній вибух – «Burn». Якщо до цього, всім вже здавалось, що вечір от-от закінчиться, то тут ця впевненість зійшла на «ні». Здається, всі ще більше оживились, впіймали хвилю другої ейфорії. Вперше ця пісня була зіграна вживу на концерті в Німеччині 2004 року. А протягом туру 2008 була виконана вживу білше 29 разів! Вона стала фіналом досить наповненого вечора у Палаці Спорту.    Наприкінці, хочеться таки сказати, про проблеми зі звуком, про відносну «дерев’яність» публіки, але мені це аж ніяк не заважало відкрити для себе емоції, що так вправно давав Девід Кавердейл. Whitesnake – оновлений і продовжує своє життя.

Автор: Євгенія Тюхтенко