Хелоувінівський дарк-вейв у „Штольні”

Стародавні кельти, як справжні землероби, усвідомлювали, що урожай треба збирати наприкінці жовтня. Як забобонні ж люди, вони розуміли, що не зібравши врожай, на них чекає щось лихе. Хворий мозок пропитого кельта трохи подумав, і вигадав наступний розвиток подій – якщо ти щось не зібрав 31ого жовтня, то у ніч на перше листопада до тебе прийдуть всі овочі, що ти не зібрав, і тебе з’їдять. А ніч ту назвали давні кельти.....ну, здогадалися як?
 Часи змінюються. Овочі вночі ні до кого не приходять, навіть навпаки – блукають містом, та дивляться російські телесеріали, кельти проміняли аграрну політику на індустріалізовану, а всесвітньовідомий день усіх святих Хелоуін встигають святкувати 30-го жовтня. Як от наприклад у клубі «Штольня», до якого із похмурої Німеччини завітали «на ліцо ужасниє, добриє внутрі» майстри німецьокої дарк-вейв сцени, дует Das Ich.
 Темні лихі сили всіляко хотіли запобігти святу. Спочатку закрили 28-го жовтня клуб «Чеширській кіт», де власне і повинен був стартувати похмурий дарк-вєйв-марафон, потім старанно заважали музикантам вже у «Штольні», викликаючи різні технічні неполадки, але, схоже зіпсувати настрій госятям та учасникам концерту у них не вийшло.
Почався концерт із невеликим запізненням, через те що ноутбук Одесських DustHeaven прибув трохи пізніше за сам дует, через що саунд чек довелося дещо продовжити.
Із завзяттям і запалом на сцену вийшли, як йшлося в релізі коцерту, «єдині представники fairy-wave сцени у СНД» гурт «Crazy Juliet». Ще до залпу перших аккордів, вокаліст із хвилину продемонстрував майже усі дивовижі, що може витворяти його голос – від психодилічних звуків «Тк-тк-тк», до тонесенького дівочого вокалу. Схоже ці наспіви виявилися чимось схожим на позивні, адже лише після цього під сцену плавно підійшли фанатки гурту із блиском у очах та фотоаппаратами в руках. Вокаліст, до якого було прикуто більше всього уваги всіляко намагався підбадьорити людей під сценою постійною демонстрацією своїх голосових звязок, та репліками «Танцюйте разом з нами!». Свій 6-ти пісенний розігрів гурт почав запальною піснею «Стрекоза». Хоча схоже що гурт сам більше відірвався від своєї музики, ніж їх фанатки. З кожною новою піснею, басист та за сумісництвом клавішник гурту постійно прохав звукорежисера трохи збільшити гучність чи не всіх інструментів, через що останню, найвідомішу свою пісню «Army of the bones» Crazy Juliet просто таки заглушили шумами та басами. З боку виглядало, що виступ був дещо провальним, проте як виявилося – це було оманою, адже фанати лишилися задоволені, а барабанні перетинки гостей концерту буди вдало підготовлені до двох наступних гуртів.
Одесський cold-wave дует DustHeaven після своєї творчої перерви нарешті знову вийшов на сцену. Ще до того як до інструменту сів клавішник, а до мікрофону підійшла нова вокалістка проекту, під сценою вже чекали їх вірні фанати. Cold-wave, не Cold-wave, але виступ був дуже теплим. Чарівна та скромна вокалістка з розкішним ніжним вокалом, у елегантному вечірньому блакитному платті зі стразами, якось із особливою жіночністю та витонченістю співала меланхолічні пісні. Її образ вдало доповнювали дим, що його постійно випускали з-за сцени а також постійні блактині та червоні тони світло-музики. Клавішник дуету особливо не намагався виділятися, і спокійно грав прості, але такі що чіплюються за душу, мелодії, іноді киваючи головою. Фанати зачаровнао дивилися на виступ, а вокалістка сором’язливо і тихо відповідала «дякую» після чергових аплодисментів. Але темним силам, здається не сподобався виступ, і після 6-ої пісні гурту...вирубили ноутбук музикантів, чим дуже засмутили фанатів, та й самих DustHeaven, які все ж достойно повернулися на музичну сцену.
 Із сумом, шанувальники готик-музики, пішли на свої місця пити все що тече та горить, а деякі, озброївшись фотоаппаратами пішли «клацатися» із хлопцями з Crazy Juliet.
Після майже 15-ти хвилинної переви, на сцену вийшли королі балу – Das Ich. Ці двоє скажених німців – не вперше у Києві, і судячи з усього – не в останнє. Ще до того як клавішник Bruno Kramm, із своею фірмовою рогатою зачіскою став за інструмент, чорний готичний натовп вже стояв у повному зборі під сценою, очікуючи на шоу. Весь пофарбований у червону фарбу, на сцену вийшов вокаліст Stefan Ackermann, і досить непоганою російською гукнув: «Добрий день! Как дєла?». Почувши від залу що почуває себе натовп досить непогано, німці почали свій півторигодинний, фееричний виступ останнім своїм хітом «Кannibale». Вокаліст, кожно разу як не співав, всіляко підбадьорював натовп, буквально гіпнотизував та змушував слухачів голосно кричати, стрибати та плескати в долоні. Перша пісня ще не закінчилася, а натовп, який здається, слабо був розігрітий, просто таки розплавився від тієї енергетики, що нею зарядили німці. Stefan кожну нову пісню витворяв щось нове: то він, буквально встромлював мікрофон у розігірту публіку та давав заспівати пісні тим не багатьом хто напам'ять знали всі тексти, то виставляв руку та робив жести, ніби вколює собі наркотики, то дивився в гору та мавпував молитви священників. Bruno тим часом, вміло грав на синтизаторі, кривлявся залу, а також бігав вздовж сцени, і грав із шанувальниками гурту в гру «Яка частина залу голосніше закричить» – підставлялв до вуха руку, і після гучних овацій показував частині залу хто гукнув краще, а кому варто тренуватися.
Після виконання другої пісні вокаліст звернувся до залу, і англійською підбадьорив публіку тим, що минулого разу на концерті їм дуже сподобалося. «We tried to catch you, but it were you, who cought us» – хотів сказати вокаліст, але останні слова виговорив трохи не так, а через хвилину пореготавши із залом знов почав «качати» публіку перевіреними хітами, додаючи після кожної пісні: «Спасібо Кієв!». Репертуар музиканти розташували влучно – від останнього свого хіту, до найпершого, та найвідомішого – «Gottes Tod». Загалом, за твердженням фанатів, що були й на першому концерті німців у Києві, дует відлабав половину того, що грали на минулому концерті, але з таким самим запалом, від якого хотілося щось робити, окрім сумувати у кутку. На «біс» музиканти вийшли лише з однією піснею – «Destillat», тим не менш остаточно «доїли» мозок своїх відданих фанів.
Завершив шабаш готів ведучий, що запропонував тим, хто хоче залишитися на індустріальний афтер-паті, звернутися до адміністрації з грошима, та побажав всім приємного Хеллоувіну.