Концерт Her name is Calla у Києві

Фронтмен Her Name Is Calla Том Морріс восени виступав у Києві із сольним проектом. Тепер, через півроку, він повернувся до України уже зі своїм гуртом.

Виступ відбувався у старовинній красивій будівлі Будинку актора: колишньому караїмському храмі, а тепер – концертному залі на 200 місць. Так, саме місць для сидіння, адже виступ був камерним та зовсім нетиповим для рок-концерту: слухачі сиділи на стільцях, музика лунала у цілковитій тиші, лише по закінченню кожної пісні музикантам відповідали аплодисменти залу.

Цікавість до концерту такого немейнстримового гурту перевершила очікування навіть самих музикантів та організаторів виступу: вільних стільців у залі не було, декому ще довелося стояти.

Виступу британців передував розігрів від київського гурту Singleton. За звучанням це легкі рокові\попові пісні в акустичному виконанні. Цей виступ публіка у Будинку актора зустріла привітно. Хоча за стилістикою музика цього гурту зовсім відрізняється від Her Name Is Calla.

Her Name Is Calla виступали у складі з чотирьох музикантів: фронтмена Тома Морріса (гітара, вокал), ударника Адама Вейкерта та дівчат на струнних інструментах – Софі Грін (скрипка) і Ніколь Робсон (віолончель).

У музиці гурту ці різні за звучанням інструменти органічно поєднуються у протяжні, журливі та заплутані композиції. Типова рокова електрогітара звучить разом із віолончеллю, до них приєднується сольна партія на скрипці та інколи – звук синтезаторів. Деякі пісні навпаки максимально прості: вокал Тома Морріса лунає під акомпанемент лише акустичної гітари чи роялю, а інші інструменти вступають тільки час від часу.

Чудова акустика колишнього храму могла б передати найтонші нюанси звучання, щоправда звукова система була налаштована зовсім не ідеально. Натомість світло було організовано дуже вдало і майже ідеально підходило під звучання Her Name Is Calla.

Публіка у цьому старовинному залі була справді заворожена музикою. Двісті пар очей протягом усього концерту не відводили погляду від сцени. Музиканти під час виконання пісень також здавалися повністю заглибленими у музику та відображені у ній меланхолійні почуття. Проте у перервах між піснями і зал, і артисти жваво спілкувалися, обмінювалися репліками та жартами.

Загалом, цей виступ Her Name Is Calla міг порадувати будь-якого любителя легких напрямків пост-року: незвична атмосфера та цікава музика.