Stigmata: поп у "металевих латах"
Осінь – це чудова пора року. Без сумніву, романтична та по-своєму прекрасна. А найголовніше, що у цьому році осінь буде перенасичена всіми можливими цікавими подіями!
Отож, пропоную малесенький екскурс у 22 вересня. День, коли на землю вже почало падати пожовкле листя, температурна дестабілізація змусила нас вдягти теплий одяг, а Київ відвідали вже не менш по-осінньому романтичні, жителі міста вічної осені – Санк-Петербургу: гурт "Stigmata".
Як вже відомо з попередніх концертів – хлопці надають перевагу клубу "Бінго". Так було і цього разу. Більшість людей завжди вважають, що організатори затримують концерт зі своїх, поважних на те причин. Ось, це буде остання стаття, у якій я поясню: "чому ж концерти затримуються?". Дорогі та шановані фанати і фанатки якогось гурту. Ви приходите за дві години, щоб зайняти місця перед сценою. Будьте добрі поводити себе більш культурно. Затримка робиться таким чином – до концерту продається певна кількість білетів і охорона, яка відстежує, скільки приблизно людей пройшло перший вхід, повідомляє про це організатору, який, чекаючи на закінчення саундчеку, дає команду відкривати другі двері, коли врешті-решт усі зберуться.
Отож, "затримок" не було. Була технічна пауза. Приємно здивувала й охорона, яка, вочевидь, за літо, набула професіоналізму, коли в момент відкриття "concert-hall gate", ввічливо просила в рупор заходити тихіше і обходилася з усіма максимально ввічливо і "ніжніше" звичайного. Проте, приємно не здивувала наша публіка, яка слідуючи інстинктам, таки почала штовханину.
До початку, у залі лунали треки улюбллених музикантів гурту, на кшталт "Metallica" та "Queen", на диво добре знайомі усім присутнім. Проте ось, погасло світло. Сцена почала окутуватися димом, а те що було далі зовсім полишило душевної нірвани.
Не знаю, що з собою за апарат привезли хлопці, чи що на цей раз орендувала "ІншаМузика", але від звуку я просто оглох. Одразу, майже без "Intro", всіх чекав трек з нового альбому – "Клуб самоубийц", зал шаленно вітав своїх кумирів, а "Stigmata" дивувала своїм "апдейтом". Нельсон, який вдягнув "in-ear monitors" співав майже як на записах – максимально чисто. Гітарні рифи перекривало потужним риком басу і доповнювалося це все рівними і ритмічними ударними. З цього моменту я точно зрозумів, що новий альбом варто послухати. Але від старого гурт не відмовлявся, одразу ж другим треком була пісня "Мамгель". Хтось стрибав у слемі, хтось кричав, хтось показував "мегакозу". До речі, ви знаєте про цю "мегакозу"? Саме вона стала символом останнього туру. Цього звіра можна показати як звичайну рокерську козу, але потрібно звести разом руки, притулити тильними сторонами одну до одної, поховати мізинці і показати дві звичайних "кози", яку вигадав шанований всіма Ронні Джеймс Діо, а йому, в свою чергу, перепав цей знак захисту від злих сил, дякуючи його улюбленій бабці [прим. автора].
Першим кавером була пісня на поп-проект "Via Sirius", їх пісня "Дыши глубже" збила з пантелику. Анонсовано ж було, що хлопці гратимуть кавери на улюблені пісні... То ось, що слухає Нельсон тихо вдома, поночі і крадькома під ковдрою...
Наступний трек також був новим – "Весна". На пісню хлопці зняли свій перший "полегшений" кліп – інтернет-прем'єра якого відбулася 30 вересня.
Певне, що ніхто не чекав палкий привіт від Цоя. "Перемен" отримала не лише публіка, але й пісня, яку зодягли у "металеві лати" учасники гурту. Проте, як на диво, Нельсон майже не використовував техніки екстремального вокалу у каверах, все відмінно та гарно співалося на "чистоту".
Що далі то краще: "Танцуй", "Смерть ей к лицу", "Взлёт и падение", "Крылья". Всі пісні пройшли у шаленному темпі, своїм драйвом втомлюючи публіку. Аж ось, музиканти йдуть зі сцени, лишається вокаліст і під фонограму було виконано ще одну спокійну пісню – "Город сна".
Надалі всіх порадував кавер на найвідоміщу пісню з репертуару "Depeche Mode". Гадаю, всі здогадаються, на яку. Далі "Лёд" кавер на співачку "Maksim" та звісно ж "Сентябрь", після якого хлопці пішли зі сцени.
"На біс" повернулися дуже швидко. Цікавим було те, що з публікою весь час спілкувався гітарист – Тарас. Ще цікавішим було чути у його звертаннях слово "хлопци", складалося враження, що він намагався вимовити його українською.
Останніми піснями були "Свобода выбирает смерть" та "Мой путь". Саме тут коїлося неймовірне "м'ясо", коли (абсолютно весь!) зал розділився на дві частини і влаштував наймасштабнішу "стіну серті". Додому народ повертався втомленим і трохи "зім'ятим", але щасливим, а значить осінь наша почалася добре.