Залежність від тіла

Ранок 24 вересня примусив замислитися над проблемами незалежності країни в цілому та особистостей окремо. Здавалося, що незалежність у глобальному розумінні (тобто не лише країни) досить розмите та декларативне явище. Тому вирішили попитати деяких особистостей.

  Ми озброїлися:

  Термос ємністю 1л - 1шт

  Чай чорний, гарячий, без цукру (бо то ж біла смерть) - 1л

  Диктофон з касетою - 1шт

  Батарейки, що прагнуть сісти - 2шт

  Задавали 2 питання "чаю хочеш?" та "від чого ти залежиш?". Оскільки від своїх природних бажань людина як не як, а залежна, то від чаю та наших питань ніхто майже не відмовлявся. Отже...

Андрій Хливнюк, лідер групи ''Графіт'': допит в стінах КГБ пострадянського періоду.

Міг би ти вказати віхи своєї біографії?

  1979 року чудом мені вдалося народитися в Черкасах. Ріс-ріс-ріс, навчався у школі, гуманітарному університеті ім. Б.Хмельницького. У 2001 році після перемоги на фестивалі "Перлини сезону" гурту Мандариновий рай, до якого я та декілька моїх пацанів тимчасово входили, ми переїхали до Києва і вже тут утворився гурт Графіт, як результат синтезу гуртів Dust Mix, Acoustic Swing Band та Тартак. Зараз займаємось хто чим: справи, робота, студія...

Коли виникло бажання стати музикантом?

  З самого дитинства. Мама віддала до хору, років у 10, потім у музичну школу. Тобто, воно само собою склалося. Цього року буде вже 10 років, від того, як професійно займаюсь вокалом.

У чому полягало "професійне заняття вокалом"? Відвідував консерваторію чи може якимсь іншим способом?

  Професійно займатись вокалом не означає відвідувати якісь навчальні заклади, хоча це теж було. Вокалом можна займатись вдома, маючи фортепіано, або просто співаючи улюблені пісні. Професійно – мається на увазі не просто мугикати щось на кухні, а намагатись краще звучати. Про звуки можна розповідати довго. Краще їх слухати.

Сашко Положинський: Перед тим, як зняти штани...

19 липня 2003р. за підтримки міжнародного Альянсу з ВІЛ /СНІД "Alliance", був орґанізований захід, присвячений темі безпечного сексу. Акція під гаслом "Не бійся жити! Насолоджуйся безпечно!" пройшла на Еуропейській площі. На сцені виступали музиканти. А у перервах між тим ведучий - Сашко Положинський проводив лекцію-інструкцію:

Юлія Міщенко Я отримую задоволення від усього, що відбувається в моєму житті!

Юлія Міщенко - сильна, горда, чарівна львів'янка із неординарним голосом. Вона ніколи не здається. За своє музичне життя вже встигла стати солісткою двох львівських проектів - Очеретяний кварк та Знову за старе і навіть деякий період виступати сольно. Але, не находячи підтримки у своїх колег-земляків, вона переїжджає до Києва і засновує нову музичну формацію під загадковою назвою Таліта Кум, що має близько десятка різних тлумачень. Вже тут фронтвумен кілька разів оновлює склад музикантів, шукає щось нове і знаходить. За кілька років їй вдається досягти успіху. Попри перешкоди й труднощі. Завдяки впертості й наполегливості. Ця "кольорова маленька Юля" попереду себе бачить лише мету і йде до неї. Задоволеній усім, їй не вистачає лише "розмов ні про що".

  Наша розмова - на офісній кухні, за філіжанкою, на жаль, не львівської кави. Тим не менш, тут витає якийсь дух львівськости.

Кохайтеся, чорнобриві, та не з... захворійте!

Відверта розмова про ЦЕ на відкритому майдані.

Пам'ятаєте тезу ще із совдепівських часів про те, що "сексу НЕ існує"? Ті часи давно минули, а... секс, як був, так і залишився ще від створення людини Богом.

  Секс - ЦЕ саме та тема, на яку вічно накладалося табу. Можливо, через таємничу сутність ЦЬОГО процесу як явища. Але останнім часом ЦЕ відверто виходить з розряду заборонених тем - так, що ПРО ЦЕ можна говорити (і навіть займатись ЦИМ) навіть у громадських місцях і на відкритих площах.

  Так, "Розмова про ЦЕ" абсолютно відкрито й незаанґажовано відбувалася на Контрактовій площі 27 червня 2003р. Кожен мав чудову нагоду висловити ВСЕ, що він думає про ЦЕ і не тільки. Ще можна було почути розумні (чи не дуже) думки музикантів та подивитися їхні більш-менш тематичні кліпи.

  Чим ми і зайнялися. А ВИ що подумали???

Святослав Вакарчук: Я не хочу всім сподобатись...

Не скажемо, що взяти інтерв'ю у соліста Океану Ельзи Святослава Вакарчука так уже й важко. Але для цього

нам довелося їхати у Вінницю, де у театрі ім. Садовського нам виділили обшарпану гримерку, стіни в якій обклеєні допотопними плакатами, а інтер'єр складався з кількох поламаних тумбочок із запиленими дзеркалами.

Стає соромно. Хоча б за те, що зараз увійде справжній Музикант, а тут... вибачте, неприбрано. Але він заходить і весь сором вмить зникає. ...Хм! Не такий уже він, Славко, і нереальний - навіть можна помацати і впритул розгледіти нову стильну зачіску. Він садить нас навпроти все того ж дзеркала, у якім і власного відображення не видно, а сам навмисно сідає збоку і починається абсолютно невимушена п'ятихвилинна розмова.

Океан Ельзи видав супер, але зовсім несиметрично

Це вам не жарти - 38 міст України обколесити! Донецьк собі мав аж два боки цього свята - два концерти два дні підряд - в нічному клубі (для вузького кола аудиторії) та у великому залі (для більш масової ковбасні).