Фанати "Depeche Mode" пішли дивитися футбол.

9 квітня відбулася десята, ювілейна Cover Party у Бінго. На цей раз присвячена вона була легендарному британську гурту Depeche Mode. Як воно було?

Відверто кажучи, йдучи на концерт настрій мала досить скептичний. Хто? Ну хто зможе заспівати так, як це робить Дейв Гехан, проникаючи у твою свідомість і електризуючи кожну клітинку твого тіла? Але розчарування спіткало зовсім іншого характеру.

Коли нечисленну аудиторію запустили до зали, сам концерт ще не розпочався. Отож люди мали змогу комфортно розміститися за столиками і замовити собі дещо випити. Саме таку картину і застав гурт december 23, котрий розпочав вечірку піснею In Your Room. І досить непогано розпочав. Вокаліст у вишневій сорочці, єдина дівчина в команді і на басу, чудове виконання каверів на улюблений гурт – ніщо не змогло підняти шановне панство за столиками на ноги, або хоча б змінити оте от написане на обличчі «Ми тут попити пива прийшли, а не аплодувати комусь». Виконавши декілька своїх пісень, а також It's No Good хлопці пішли зі сцени, склавши своє враження про київську публіку.

Нагадавши, що зібралися все ж не на похорони, а на концерт ведучий оголосив другу команду – Vanilin. Побачивши на сцені миловидну дівчинку в колготах-в-сіточку та коротенькій спідничці подумалося – «Невже і вона на басу?». А ні, створіння почало підтанцьовувати, сексуально вихилятися і інколи брати в руки мікрофон – бек- вокалістка. Хоча призначення цієї особи на сцені залишилося питанням для мене до кінця виступу. Приємним сюрпризом для фанатів став фронтмен гурту – безумовно схожий на Дейва Гехана ззовні і з нестримним бажанням бути схожим на нього ще більше. Навіть із залом спілкувався англійською. Їм таки вдалося привнести хоч трохи ідейності і потрібної атмосфери – під час виконання пісні Lilian під сцену підтягнулося таки «пара-тройка» людей.

Наступним був гурт ЛОVЕ. Ну, що тут можна сказати. Не туди хлопці потрапили. Якісно – так. Але не Depeche Mode. І крик дівчини на фоні розпочатої Striped «Не так! Не так!». Тільки-но розпочалося звикання до такого звучання пісень, як гурт раптово закінчив свій виступ.

А далі був електронний проект фарбованих блондина і блондинки - POMYLKA+REZYDENTA. Цікаво. Незважаючи на текст з листочка. Нафарбовані чорним нігті вокаліста. Експресивні рухи, що негайно відгукуються в голові Мерліном Менсоном. Занадто явне задоволення собою. Шикарно виконане Suffer well і нарешті щось схоже на емоції та віддачу з боку залу.

Наступними на сцену піднялися веселуни з черкаського гурту Pandah. Метелики на шиях, манжети на руках. Занадто добрими вони виглядали, як для музики, яку грали. «Своє бачення творчості британців, яких ми дуже поважаємо за те, ЩО вони робили і відкривали у свій час». І як для «свого бачення» то було дуже енергійно і емоційно, особливо зважаючи на те, що половина глядацького залу була з Черкас:).

Коли з'явився гурт the Магма першою ж думкою було «Дівчина? На вокалі? Ні!». Але виявилося, що ТАК!!! ТАК!!! і ще раз ТАК!!!. Трохи соромлячись, фронтвумен привіталася з залом низьким хриплуватим голосом і розпочала. Саме тоді стало зрозуміло, хто отримає приз глядацьких і не тільки симпатій в цей вечір. Під сцену підтягнулася деяка кількість людей. Нарешті стали виднітися кофтини з написами Depeche Mode. Порвало. Особлива подяка за Freelove і звичайно за гімн - Enjoy The Silence. «Преземфиреный» варіант DM.

Останніми були хлопці з Elleven. Дотошно і довго настроївшись, вони зіграли дві своїх пісні. А потім раптом згадали, що це DM кавер паті, пошуткувавши, що готувалися до не до Depeche Mode, а до Діми Малікова… Незважаючи на басиста-на-вигляд-металіста.

Підводячи висновок хочу сказати, що команди виступили достойно, але то таки були похорони. Похорони фанатів Depeche Mode. Які вимерли, як динозаври. Або, звичайно, в той вечір їх більше цікавив футбол.