"Країна Мрій" дощу не злякалась

День перший. Ранок: безхмарне небо та сонячний настрій.

Зранку 10 липня розпочався сьомий міжнародний етнофестиваль Країна Мрій 2010. Першими почали працювати книжковий ярмарок та алея майстрів. Вже з десятої години ранку відвідувачі могли побачити найсвіжіші книжки українських видавництв, обрати собі традиційні та сучасні прикраси ручної роботи, а також передивитись і навіть поміряти вишитий одяг з усіх куточків України. Окрім цього було представлено велику кількість різноманітних сувенірів та забавок, починаючи від дерев’яного, металевого та глиняного посуду ручної роботи, і закінчуючи дерев’яними шаблями, котрі стали одними із найпопулярніших іграшок серед маленьких гостей фестивалю. З дванадцятої почали проводитись козацькі розваги і майстер-класи. Трохи згодом виступи одразу на трьох музичних, одній танцювальній і двох літературних сценах. Загалом свято було в самому розпалі коли невеличкий дощик примусив глядачів сховатися під деревами, а організаторів швидко ховати апаратуру на малих сценах, оскільки ті були зовсім відкритими та незахищеними.

 День перший. Вечір: вітер, дощ та запальна музика.

Одразу ж по закінченні вимушеної короткої перерви, відновились і танці, і музика, і забави. Тож ніхто не очікував, що рівно о шостій, коли якраз мала запрацювати головна сцена, розпочнеться справжнісінька злива, яка заллє апаратуру, розжене глядачів і більше ніж на годину затягне початок вечірнього концерту. Проте стійкість музикантів, глядачів і, звісно, організаторів не дозволила фестивалю зірватись. Першими до гостей вийшла запальна команда ТопОркестра, котра одразу запросила всіх до танцю. Музики грали прямо серед глядачів, оскільки по закінченню зливи вся апаратура виявилась залитою. Настрій гостей помітно піднявся, адже колоритна фолкова музика швидко зігріла серця, а з ними і дещо промоклі тіла усіх присутніх. До речі, під час прес-конференції пан Скрипка, відповідаючи на одне із запитань, розказав, що він виступатиме ввечері в дещо циганському стилі і саме із цією командою. Тож, вийшовши на сцену наприкінці виступу ТопОркестри, одразу заспівав відомий романс, причому в повністю акустичному варіанті. Повна відсутність працюючої апаратури подарувала глядачам можливість побачити Олега Скрипку в двох метрах від себе. Нажаль, чутно було набагато гірше ніж видно, тому під час виступу всі затаїлись аби почути пісню. Одразу після нього на сцену вийшла польська співачка Joanna Slowinska. Чарівний голос та запальний настрій полячки одразу ж захопили увагу та серця публіки. Незважаючи на відсутність належного музичного супроводу, пісні пані Словінської стали справжнім подарунком для всіх присутніх. Але технікам досить швидко вдалося виправити частину несправностей, тож наступні пісні були виконані під електроскрипку. Далі запрацювали бас та гітара, а от ударник не став чекати своєї черги і під оплески глядачів переніс всю барабанну установку поближче до краю сцени, щоб його гру теж було чутно. Останніми підключили інструменти альтистів. Приємною несподіванкою для глядачів стало виконання трьох пісень українською. Наприкінці виступу музиканти тепло попрощалися з публікою і запропонували купувати їхні диски. А от вийти на біс поляки не змогли, оскільки всі гурти мали встигнути виступити до десятої вечора. Наступними на сцену вийшли музиканти з латвійського гурту Ілгі, які також погодились виступати, незважаючи на стан апаратури. Щоправда, музиканти попередили, що деякі інструменти вони визвучити не змогли і будуть обходитись без них. Але це не стало на заваді успішного виступу.

Закінчили латиші близько десятої, тож Олег Скрипка, який мав виступати наступним, повідомив всіх про завершення першого дня фестивалю. Далі розказав про те, що наступного дня їде на один з російських фестивалів, а потім несподівано для всіх вирішив зіграти одну пісню і, під схвальні оплески, продовжував концерт ще добрих півгодини. В двадцять два тридцять він подякував представникам влади за дозвіл на пізній виступ, а потім привітав усіх із вдалим завершенням першого дня Країни Мрій 2010. Подякувавши на останок всім присутнім за терпіння та стійкість, пан Скрипка під вдячні оплески пішов зі сцени.

 День другий: Мрійники дощу не бояться.

Друга частина фестивалю розпочалась так само, як і перша: продавалися сувеніри, проводились майстер-класи, читалися вірші, танцювалися танці, співалися автентичні пісні. Навіть поява перших хмар не змогла налякати учасників та гостей свята. Тож і ранішня, і вечірня частини фестивалю пройшли за планом. На головній сцені першим виступав львівський гурт Йорий Клоц. Колоритна музика та народні інструменти одразу запали в серця шанувальникам етнічної музики. Натомість наступна команда трохи здивувала гостей своїм дещо кубинським звучанням. Але сонячний настрій, з яким музиканти білоруського гурту Джамбібум вийшли на сцену, швидко передався і глядачам. Одразу за білорусами вийшло київське «неприступне музичне угруповання» Вася Клаб. А от дощові хмари, здавалося, обходили фестиваль стороною, але це і не дивно, адже запальні пісні та не менш гаряча реакція глядачів будь-яку погоду виправлять. Пісня про Чорну гору стала справжнім хітом фестивалю. Кожен присутній чоловік почував себе більш мужнім та сильним, слухаючи її. Наступний гурт навпаки звучав м’яко і радував гостей чарівними голосами відразу двох вокалісток. Насправді, Астарта (Київ) мала виступати першою в перший же день фестивалю, але внаслідок суботньої зливи команді довелося перенести свій виступ. Завершив фестиваль Фома, що грав пісні в стилі український – фольк – панк – шансон. До речі, він порадував глядачів не тільки по-Мандрівськи яскравою музикою, а й новиною про Олега Скрипку. Точніше про народження доньки, з чим всі і привітали ініціатора фестивалю.

Одночасно із виступом Фоми, почалась і демонстрація народного кіно від Сашка Лірника: мультсеріалу «Моя країна –Україна» та трейлера до фільму «Чорний козак». Також варто зазначити, що на фестивалі грали та проводили майстер-класи автентичні колективи з різних куточків України, а також із Литви та Білорусі. Окрім цього діяв Українсько-Японський центр, співали кобзарі, лірники та бандуристи. Також в рамках фестивалю пройшов конкурс на найкращу вишиванку, що стало приємним подарунком шанувальникам традиційного народного одягу.