АННА: «Танцюють всі!»

30 січня львівський гурт АННА відіграв перший у своїй історії великий концерт у Києві. Крім того, що він був сольним, його важливість та винятковість полягала ще й в тому, що він став останнім концертом АННИ перед «зимовою сплячкою». Як мінімум – до осені. Саме стільки хлопці планують витратити на кропітку підготовку та запис нового альбому.

На сцені хлопці з’явились десь о 19:30. Хвилин за 10 налаштувались, – і Вітя Новосьолов (вокаліст) одразу ж розпався в реверансах, що «Київ взагалі нам як другий дім», чим привів зал в стан повного захвату, повторного приступу любові та допоміг забути одразу ж всі можливі і неможливі образи з приводу затримки початку концерту.

Хто. АННА круті. І вони це показали. Їм не завадили в цьому ні екран, який довго вмикали, ні мікрофони, які іноді вимикались, ні гітари, які іноді розлаштовувались (як і належить чуттєвим гітарам чуттєвих творчих особистостей). Всі хлопці – особливо разом – виглядали як єдине ціле. Звичайно, радував драйвом Вітя в футболці «I’m the best», який постійно спілкувався із залом, кричав, стрибав, забирався на колонки, катався по сцені… Коротше, все як треба і зазначено в програмці. Радували і занурений у власний ритм басист Міша, і емоційний та зібраний гітарист-вокаліст Сергій, і драмер Вадік з неймовірними ритмами, і драйвова друга гітара Юра… Але пальму прихильності «ФаДієз» я віддаю клавішнику-семплеру, Віктору, який відривався і драйвив ледь чи не більше ніж вся інша банда (ну, після вокаліста, звичайно).

Де. Бінго не найкраще за акустикою місце, але звукорежисер АННИ довів, що гурт дякував йому не просто так – йому вдалося-таки визвучити все гідним чином. Крім звуку АННА привезла й оформлення: за барабанами – великий плакат , білим по чорному - «АННА», над самою сценою, на межі, під стелею – справа зображення корабля, зліва – годинника. Символи подорожей та часу, не інакше.

Як. Надзвичайно. Динамічно. Драйвово. Все підходить. Але головне слово тут – дуже. І – камерно. Від самого початку. Вітя каже, що «у нас просто дуже велика квартира» – і так це й відчувається. Просто велика квартира. Дуже.

Акт І. Починають з драйвової «Кулі» –  і народ відразу ж підривається під знайомий трек. Отож концерт зразу отримує надзвичайний темп розвитку. З екраном, щоправда, якась затримка – довго вмикають і замість продуманого відео певний час грає робочий стіл «Winodws». Хоча можливо це і було продумане відео?

На «До кісток» розігрітий народ вже починає слемитись. Проте за драйв на сцені відповідають поки що виключно вокаліст з клавішником. Та ще оператор каналу М1 з великою камерою.

Паралельно АННА не забуває всім дякувати: Києву, фанам, звукорежисеру Денису. І переходить до «Ери нігілізму», що має, за словами Віктора, увійти у другий альбом.  Мені постійно чується сквілінг, проте його там немає, точно. Я перевіряла в записах. Проте може на концерті вирішили все-таки зробити?

Акт ІІ. Опус про Мікрофони. Куди ж без проблем на концерті ? Вони починаються якраз на  «Снах», в яких просто божественні вокали і гітари. Радіо мікрофон Віті не спрацьовує, проте хлопці не зупиняються. Тобто власне ні Вітя, ні Сергій не зупиняють їх – тож музика йде далі, поки вокаліст намагається розібратись з мікрофоном.  В цей час люди починають аплодувати та кричати «АННА», підтримуючи. Вокаліст каже: «Дякую». Звичайно – що ж тут ще скажеш крім,  «дякую», за таких терплячих слухачів, що вірно підтримують у важку мить технологічних розладів та чекають налагодження апаратури «мейд ін чайна».

Приспів  «Я не хочу бачити більше твоїх снів, я не хочу більше чути твоїх слів» народ в залі співає нота в ноту з вокалістом.

Коли доходять до «Срібної змії»», дівчинка в білій (чи сірій - тут же темно, це ж клуб)  кофтинці поряд радісно скрикує і біжить до сцени. Всі кивають головою та руками в один необхідний ритм. Відчувається єдність з кожною людиною у залі, особливо на ліричних моментах, як тут, де тихіші барабани та мелодійні гітари. І – клавіші. Звичайно, клавіші. Зміна ритму , і –  ось він, брейкдаун. В залі його вже зачекались. Починають слемитись.. Зал в захопленні.

А я відчуваю щось… Мурахи по шкірі! Десь вже на 27-мій хвилині концерту. Це – гарний знак.

Віктор нахиляє мікрофон у зал за стійку, що почути голос народу. І народ –  співає.

На «Чорному знаці» частина людей відійшла від сцени. Розійшлись. Хто просто, хто – щоб перепочити. А тим часом два гітаристи одночасно дуже круто і дуже чітко грають однакові прості рифи, які потетребують надзвичайного синхрону. І хлопці грають. – швидко, красиво. влучно. Синхронно до дивовижності, що і дарує цей драйв, професійність та якісність звуку і бажання кивати в такт разом з клавішником та залом.

А хто сказав, що важка музика не може бути танцювальною? На АННІ – дійсно танцюють всі. Дівчата крутяться навколо стовпа, що тримають світильники. Дівчата крутяться навколо своїх хлопців. Дівчата просто крутяться. Іноді навіть – на підборах.

Ну, а хлопці, звісно, – мошаться і слемляться. На «Мовчи» на танцполі організовується на Circle pit. Всі – як одне живе тіло, одна жива маса. Стрибає. Слемиться. Дихає. Відчуває. Кричить. Співає рядки з пісень. Не співає рядки з пісень. Все – разом. І АННА – частина цього.

Вітя, неочікувано, в зал, питає: «Комусь треба воду? Ви ж бо тут з нами співаєте». Звичайно, хтось кричить «Так», тож Вітя кидає пляшки в зал, кілька штук. 

На «Ти ще живий» дуже круто , чітко , злагоджено грають гітари. І знову, вже звичні на сьогодні мої друзі –  мурахи по шкірі. На «Картинах» клавішник відривається за всіх.

Зміна ритму. Клавіші – у саме серце. Часто – східні мотиви. 

Зі слему вивалюється хлопець і радісно падає біля нас на підлогу. Він посміхається, щасливо: «Давно так не слемився. Ще зі старшої школи, певно. Це круто!»

На «Карматреші» – одному з АННівських хітів – частина народу знов підірвалась і побігла до сцени. Наче бог, Вітя кричить: «Танцюють всі» і всі й справді танцюють. Адже АННА – повелителі цих людей на сьогоднішній вечір. Цих людей з тунелями  чи без, в різнокольоровому шматті чи чорних футболках з логотипом гурту, з натуральним чи фарбованим волоссям. Всі вони – танцюють та підспівують. Разом і голосно.

Але крутість АННИ так просто не закінчується. Адже на «Зраді» Вітя в скримі бере ноти, що взагалі супер круто і важко для скриму.  Вітя знов нагадує, що ми – в квартирі. «Наче співаєш в себе на кухні і круто що всі це розуміють, що ми співаємо».

Останньою піснею АННА пускають «Ніж». Всі підриваються. І тут - сюрприз! – на сцену виходить вокаліст ТОЛа Вася Прозоров та допомагає Віті співати. А клавішник  емігрує то до гітариста, то до драм мера. Ну, не сидиться на місці йому.

Щоправда більше не сидиться, точніше - не стоїться – на одному місці вокалісту. Вітя стрибає чи точніше злазить зі сцени в зал. Вітя вилазить, забирається на колонку справа від сцени. Потім злазить з колонки і знову в зал.  Потім сідає на краю сцени в оточенні фанів, співає з ними.

Біля мене так кричать, що закладає вуха. Всі радіють. А АННА йдуть зі цени. Вітя каже «Так , йдемо, бо ми не роботи, ми не граємо на фанеру, після чого починаються оплески.  Вітя каже: «Ми граємо наживо» – і знову оплески.

Але довго не ламаються – і дуже скоро виходять на біс під крики «Ще!». Виходять – втомлені, але щасливі. Повторють «Карматреш». Певно, щоб вже всі точно натанцювались.

Вітя посміхається: «Ви не уявляєте, як круто це робити разом».

Але тут ми можемо сперечатись. Бо ми дуже навіть уявляємо, як це круто – робити це разом: співати, танцювати, чекати на новий альбом.

Бути тут і зараз і дякувати АННІ так само, як вона дякує нам.

І так само, як АННА, навіть вже ідучи з концерту, в майже пустому Бінго з ввімкненим світлом, посміхатись і голосно кричати: «Танцюють всі!».

ФОТОЗВІТ З КОНЦЕРТУ

Трек-лист:

Куля

До кісток

Ера нігілізму

Сни

Срібна змія

Неприкаяний

Чорний Знак

Золото і Дно

Мовчи

Ти ще живий

Картини

Рана

Гламур

Гра з Богом

Карматреш

Ім’я

Зрада

Ніж

Карматреш

Картини