Рок'н'рольні кавери у Бінго або Thous Dumb punk kids

Є такий дядько у Америці, звати Джелло Біафра. І мав він свій гурт, який звався «Dead Kennedys». Як це водиться у країні-колисці демократії, гурт його кинув на бабки. А той образився! Страшно образився. І взявши за цитату свого ж співгуртівця «Thous Dumb punk kids will buy anything» (ці тупі панк-дітки куплять що-завгодно) написав пісеньку з аналогічною назвою. І записав її аж 2005ого року. 

А у 2009ому (на весні – 11ого березня) «тупі панк-дітки» пішли дивитися кавер-панк-концерт до Бінго. Що ж вони там отримали?    

Пустий зал. На екрані кривляв мармизою Джонні Роттен, та мерехтіла реклама Сліпкнот кавер-паті. За сценою висить чороно-червоний банер «Hellfire Sox». На сцені налаштовувався гурт «Don’t Panic!», якйй відкрив концерт піснями легендарних «Sex Pistols». Як це не дивно звучить, але три акорди теж треба вміти грати. Звісно, найлєгіндарніше з пістолетів хлопці зіграли, і зал розігріли вдало, адже народ, що тільки прийшов з вулиці почав стрибати, та підспівувати. Що правда порвали три верхніх струни – основу панк-року. Та кмітливий гітарист почав грати на 2-3 струнах, що надало старим пісням якогось сирого панк-психоделу, поки верхні струни весел гойдалися під ритм пісні «Problems». Відіграли мало, але ефектно. Самі начеб-то не дуже були задоволені (на відміну від аудиторії). Особливо ударник лявся.    

На зміну пост-пістолівському агресиву, на сцену вийшли романтики F'lowers,

Та заспівали Ролінгів. Романтика, мелодійність, все круто і мило. Вокаліст, після першої ж пісні закликав натовп танцювати із своїми коханими ітд, а у відповідь, декілька панків почали слем...вокаліст знов звернувся до зали: «Ребята, это музыка не для слэма! Под неё танцевать надо! Любите друг-друга!», на що хтось з панків гукнув: «А за что я 50 гривен платил?! Что хочу то и делаю». Та на щастя він та його друг – єдині хто додумалися слемитися під страих добрих ролінгів. Інші просто пустилися у скажений танок. Було дуже приємно дивитися насправді!

            Вслід за флаварсами вийшов гурт, який ніхто й не чекав побачити - The shoves. І от тут вже стало спекотніше! Як й обіцяв ведучий перед їх виступом – хлопці відіграли кавери на KISS та Елвиса. Після над-то вже романтичного саунду, «Черевики» порвали зал швидкими ритмами, приємною грою  та просто гарним настроєм. Особливо приємно потім було дізнатися, що гурт виступав вперше, хоча трималися вони на сцені, майже як професіонали – навіть дещо краще за попередні гурти. Елвісівське «Літел Лес конверсєйшн» взагалі зірвало з мість тих, хто весь концерт просидів із бокалами та чашками чорт-зна-чого у лаундж-зоні, та змусив пуститися у танок. Тим паче, що гурту ще й допоміг хлопчина із духовим інструментом. Мабуть так під цю пісню, навіть у часи Елвіса не відривалися!

            Міцно притулившися до інструментів, вийшли «Не притулятися» у складі патлатого гітариста з епіфоном, заробленим під гібона, вокаліста з футболкою Рамоунс, Басиста із шкіряними труселями, та ударник...теж з труселями із свіже-вбитого дерматину. І почалося... Мабуть на концерті не було жодного хто б був на реальному концерті Рамоунс, але після виступу вітчизняних панків, мабуть, всі зрозуміло, що за енергетикою дідусів панк-року далеко їхати не треба. «Не притулятися» остаточно розірвали зал! Вокаліст ковбасився на сцені, матюкався, голосно кричав та лаяв аудиторію, яка, здавалося, увійшла у повний екстаз. Хлопці зібрали під сценою максимум аудиторію, передавши енергетику Рамонсів, та й про свої пісні не забувши. При чому зробили це ще з першої пісні – не було в залі людини, що б не підспівувала легендарне «Хєй-хоу! Лєтс гоу!». «Не притулятися» – були єдиними, кого зал кликав на біс. При чому навіть коли на сцені вже почали настроюватися хєдлайнери....

....На першій же пісня яких впав їх банер. Хєлфаери мали робити кавери на хорор-панків Містфітс. Нажаль виступали хлопці для майже порожньго залу – більшість пішло після «Не притулятися» – лишилися лише вірні фанатки Хєлфаєрів...для яких гурт навіть не напрягався каверти містфітсів, а просто відіграв свою власну програму, не втрачаючи свого фірмового напів-сайкобільного драйву.