Жити тут і зараз: концерт Аліни Орлової в Києві

Аліна Орлова – надзвичайна. Дуже важко підібрати якесь інше слово, щоб її описати. Вона поводить себе, говорить, виглядає та співає, як ніхто інший. Особисто мені знадобилося більше двох років, щоб це осягнути.

Цей концерт, що відбувся 15 жовтня у клубі "Crystal Hall", був третім виступом Аліни в Києві. Мені пощастило побувати на її першому концерті у Києві в рамках Moloko Music Festival у листопаді 2008 року. Тоді вона щойно випустила дебютний альбом, але в неї вже було досить багато шанувальників. Я була здивована, що публіка знає пісні та настільки захоплена співачкою;  вражала щирість та голос Аліни. Однак тоді здавалося, що у її музиці недостатньо глибини, що це занадто легкі та прості пісні.

Про альбом «Mutador» вже такого не скажеш: Аліна Орлова виросла і змінилася. Дуже важко описувати пісні, які наживо почуто тільки двічі на концертах, відділених двома роками, але я спробую порівняти. Її старі пісні легкі, невимушені, надзвичайно щирі, невибагливі. Нові пісні приголомшують силою експресії, сумом, похмурими гармоніями, що додалися до цієї щирості та легкості. У них з’явилося щось пронизливе, ніби жаль за чимось. І їх виконання на концерті торкає за душу.

Про те, що Аліна Орлова змінилася, стало відчутно ще на прес-конференції. До преси вона вийшла прекрасна і весняна, у квітчастій сукні та довгим волоссям, однак не дуже усміхнена. Після кількох хвилин стало очевидно, що щирій творчій людині важко, коли вона мусить відповідати на банальні, а часом недоречні запитання. Вразило те, наскільки відкрито вона спромоглася говорити і про важливі, глибокі речі, часто відповідаючи «я не знаю», на питання як-то – «яка мета Вашої творчості», «що б Ви змінили у світі» або «що таке щастя». Найбільше запам’яталося, як Аліна сказала про те, що вважає найстрашнішим. Це коли творча людина не помічає, як її творчість втрачає чесність і стає механічною, несправжньою. Коли людина не знає, у який момент варто припинити, і продовжує створювати щось штучне, дискредитуючи себе. Складається таке враження, що більшість людей шоу-бізнесу навіть і не починали творити від душі, а з більш приземленою ідеологією. Не всі вміють бути чесними перед собою.

Трохи неприємний осад після прес-конференції розчинився, коли почався сам концерт і Аліна вийшла на сцену. Любов публіки відчулася і почулася одразу, коли хрипкий чоловічий голос крикнув «Алина, я люблю тебя!!», не встигла співачка й сісти за клавіші. Атмосфера захоплення та обожнювання трималася до самого закінчення концерту. Разом із Аліною на сцену вийшли віолончеліст та гітарист, які дуже гармонійно доповнювали її фортепіанні пісні. Також велике враження справили проекції, чорно-білі фільми з людьми, різними, дивними, ексцентричними та звичайними, старими, молодими, вродливими та не дуже, на декількох була сама Аліна, яка співає або кривляється.

Незважаючи на теплий, навіть бурхливий прийом, співачка майже весь концерт була засмучена через технічні проблеми. Їй було погано себе чути, або у монітори йшов поганий звук, і по обличчю було видно, що їй дуже не подобаєтся, як усе звучить. Вона багато просила вибачення між піснями і давала вказівки звукорежисерам. Було трохи шкода її, адже глядачам все було гарно чути, і технічні проблеми ніяк не затьмарили би враження від виступу, і взагалі не є виною музикантів. Публіка підбадьорювала їх як могла, із ентузіазмом вітаючи кожню пісню Аліни.

Найбільш вражаючий момент був під час виконання «Twinkle Twinkle Little Star». У кульмінації пісні голос звучав настільки експресивно, змішуючись із напруженням у музиці, що усі в залі завмерли. Це відчуття складно передати словами, коли музика бере тебе за душу, навіть коли це відчуваєш фізично.

Публіка не хотіла відпускати Аліну й після того, як вона з музикантами вклонилася і пішла зі сцени. Вийшовши на біс вже сама, Аліна заспівала ще кілька своїх пісень, закінчивши виступ піснею Кино «Кукушка». Увесь зал підспівував, і під акомпанемент фортепіано ця вічна пісня зазвучала по-новому. Бурхливі овації після закінчення не змогли втримати на сцені трохи сумну Аліну, яка наостанок сказала «Не знаю, за что все это».

Цей концерт лишив відчуття чогось сумного і натхненного, ніби ти щойно щось дізнався, але не повністю зрозумів. Однією з останніх пісень була «Cia» (з литовського «тут», «зараз», як слухачам пояснила Аліна). Перед виконанням співачка розказала, що це пісня про те, що в житті існує тільки «тут», немає ніякого «там» чи «потім». Все, що коли-небудь станеться чи вже сталося, це все складається із «зараз». Жити треба тут, сьогодні, а не потім. Аліна говорила на прес-конференції, що ніколи нічого не планує наперед, і живе тільки сьогоднішнім днем. Це натхненна і позитивна думка, але чому ж тоді пісня була така пронизливо-сумна, заспівана на межі з криком? На цю тему можна роздумувати багато, але саме цей контраст змушує співпереживати і відчувати, коли слухаєш, як про це співає Аліна Орлова.

Надзвичайно приємно, коли певні упередження перетворюється на повне захоплення. Лишається лише сказати, що таких «тут і зараз», як цей концерт, хотілося б переживати в житті якомога частіше.

Більше фото з концерту>>>