Jane Air в Бінго: шанувальники Шарлотти Бронте знову в Києві

Я стою в черзі на автограф сесію Jane Air. Поряд купа народу, і, звичайно, –  маленьких дівчаток. Це ж Jane Air. Правда, і хлопчиків, також. Один з таких якраз хвалиться переді мною плакатом з чотирма героями, щойно купленим за 12 гривень тут же в холі у столика з мерчем, спеціально для автографу.

Вхід до другого бару імпровізовано використовують під автограф-сесію. Вже вдруге за цю зиму – попередній раз це проробили перед концертом AMATORY. Але тоді за їх розписом рвалося більше романтичних особистостей, сильніше і емоційніше, ніж на Jane Air. Сьогодні це схоже на роздачу охолоджуючих напоїв в холі: хтось стоїть в черзі, а хтось проходить повз. Жодної істерики. Щоправда, самі Jane Air виглядають розслабленими.

За кулісами. Jane Air стоять в холі, біля гримерки. На гримерці – стікер з написом Hip Hop Festival. Готуються виходити на сцену. Атмосфера: домашня. Усмішки: на обличчях. В один момент вони четверо обіймають один одного як перед початком матчу. Щось кажуть. Певно –  свої магічні слова.

Закінчивши з магією, Jane Air по одному зникають за дверима, що ведуть на сцену. Вокаліст Антон прикріплює скотчем до мікрофона ліхтарик, вмикає його і повертає до нас. Світить в обличчя спочатку мені, потім – моїй колезі фотографу. Перевіряє. Напевно, залишається задоволеним, притискає скотч до мікрофона ще раз, і йде на сцену. Якраз після того, як спочатку вибігають по одному всі інші троє учасники, під електронний біт. Зала в захваті. Очі всіх приковуються до Антона і ліхтарика, який світить з кінця мікрофону, прямо в залу. Найвірогідніше – прямо в чиїсь очі. Тепер концерт і справді почався.

Концерт розпочався о 19:55 з затримкою в 55 хвилин. Це, видно, пітерська традиція – затримувати концерт не меш ніж на годину.

З розгону починають «Radio Saint–P» з нового альбому «Weekend Warriors» – і вся зала відразу стартує. Хто в драйв, хто дуже скоро – за черговою порцією алкоголю (попередня закінчилась, поки чекали). На обох гітарних стеках Marshall – жовті неонові лампочки, які разом з ліхтариком, примотаним чорним скотчем до мікрофону Антона, та енергетикою Jane Air нагадують концерт старшої американської школи. Кадр із фільму з хеппі-ендом. Хлопці починають наступну пісню, «Сan Can».

Холодне повітря в залі наповняється диханням присутніх. Доспівавши чергову пісню, Антон питає: «Ну що, ви зігрілись?». Сам він в своїй синій шкіряній куртці, з-за коміру якої підморгує тату на його шиї.  Басист Сергій перед початком кожного треку відволікається на ноут – запускає семпл для наступного. І знову повертається відриватись на басу. «Як на рахунок хіп хапа на цій вечірці?» – питає Антон у зала. І починається читка під біт.

Антон примушує весь зал показувати йому середній палець. Коли добивається свого, сміється : «Так багато людей ще не показували мені фак». Все для того, щоб почати «На твій рок-н-ролл». Коли доходить до приспіву, де співає про секс, наркотики і рок-н-ролл, стає зрозуміло, що це – саме та музика, і саме той гурт, який має свій зірковий бруднувато-гламурний шарм «поганих» хлопців з рок-банди. Тут слова рок-н-ролл справді щось означають. І коли вони обіцяють треш – ти віриш. Тому що буде справді треш.

Починається «Джульєтта». Підлога в залі вібрує. Вона, певно, відчуває кілька сотень пар ніг, які сьогодні ввечері виражають своє захоплення творчістю Jane Air.

Jane Air, почавши грати в 1999 році, мають свою лінію, і гнуть її далі. Хтось мені колись казав, що це і є шлях до успіху.  Можливо. Я бачу як люди в залі відриваються так, як співають про це Jane Air. У нас всіх сьогодні одна хвиля. Люди в залі посміхаються так само, як і я. І я знаю, що це – точно шлях до успіху.