The Chariot у Києві - без жертв не обійшлося
9 квітня до Києва увірвалися американці The Chariot, інакше їхній візит і не назвеш. Хардкорщики відкатали великий тур Європою і завершили його концертом в клубі «Бінго». Хоч виступ став далеко не найбасштабнішим за весь тур, присутні не підвели, музиканти не залишались без уваги ні на секунду.
Дуже часто про гурти пишуть «відпрацювали на всі 100%», так ось хочемо вам повідомити, що в порівнянні з The Chariot всі ті гурти ледь старалися працювати. Американці не просто грають концерт, не просто влаштовують шоу, вони протягом всього часу виступу перебувають у тісному зв’язку з публікою. Їхня гра не для публіки і не для себе, вони грають спільно з усіма присутніми, кожен стає частиною цього дійства.
Можна слухати The Chariot в записі, можна подивитись їхні виступи на YouTube, але зрозуміти, що таке The Chariot насправді можливо лише побуваши на їхньому концерті. Гурт екс-вокаліста Norma Jean Джоша Скоджина, хоч поки і не став таким популярним, але завоював дійсно шалених прихильників, не менш шалених ніж самі музиканти.
Отже, детальніше про концерт в Бінго. На розігріві грали одразу три гурти, київські Daunhaus і Date Rape, а також гості з Мінська The Hysteria. По справжньому розворушити публіку вдалося лише останнім, хоч вони виступали й не в повному складі. Білоруські прикордонники не випустили вокаліста з країни, тож цього разу The Hysteria був інстументальним гуртом. Та відустність вокалу не завадила їм гарно виступити та добре розігріти публіку.
The Chariot з’явиляються на сцені після 21:00, музиканти виходять і самі починають налаштовувати апаратуру, ще раз все перевіряють. Люди в мить притискаються до сцени якомога ближче. Натовп починає кричати «Hey Ho, Let’s Go», Джош підхоплює кричалку і вже на першому акорді пісні «Evan Perks» басист Джон Кіндлер стрибає в натовп з гітарою. Він трохи грає на руках у прихильників, його швидко повертає вокаліст, натомість стрибає сам.
Басист є одним з найбільш яскравих учасників гурту, він продовжує грати пісню просто розмахуючи басом в одній руці і лише в потрібні моменти вдаряючи по струнам іншою. Вже під час другого треку «Teach» він пробує зробити щось на кшталт хедволкінгу, тобто йде по головах присутніх, зважаючи на відданість шанувальників, у нього це деякою мірою вдається. Вокаліст кидає мікрофон йому у натовп і той співає знову на руках людей. Під час однією з наступних пісень Кіндлер вже й грає прямо в залі, посеред мошу. До речі про мош, його цього вечора багато, більше того, він був навіть між піснями. А перерви часом на кілька хвилин, пісня кожної пісні «The Chariot» відпочивають.
Дістається цього вечора не тільки учасникам мошу, а й ковроліну, яким застелена сцена. Джону Кіндлеру очевидно набридло просто грати свою бас-партію, він вирішує розважитись і віддерти покриття з підлоги та викинути його геть.
Закінчують свій концерт The Chariot також не усі, хоча не обходиться й без традиційних подяк публіці.
«Ми тут ніколи не були раніше, але сподіваємось, що ще повернемось», – каже Джош і музиканти починають грати пісню.
Вже з другої половини треку Джош починає розбирати барабанну установку, спочатку забирає том, потім райд, креш та хай-хет. Ударник дограє пісню на тому, що лишилося і музиканти залишають сцену. За 3 хвилини на вимогу публіки The Chariot повертаються.
«Ми дуже далеко від нашого дому, давно не бачили своїх сімей, але ви нас так підтримуєте, ми зіграємо ще одну пісню», – каже Скожин.
Знаючи, що продовження не буде, люди влаштовують несамовитий мош, дівчаа лізуть до слему, та повертаються тримаючись за щелепи, стіни «Бінго» тремтять, вони ще не бачили таких божевільних на сцені.
Багато хто до концерту дивувався, що для сету американців відведено лише 50 хвилин, після всім стало зрозумілим, чим це аргументовано. За цю годину The Chariot віддали стільки енергії, скільки зазвичай гурти віддають за кілька сольників.