Amatory і «найдивніший київський концерт».

Початок легенди. Після майже року відсутності в Києві, "Amatory" повернулись 3-го грудня. З новим альбомом "Инстинкт Обреченных" і новим вокалістом Славою. І з старою любов'ю затримувати початок концерту: за хвилин 5 до старту, коли фани вже в повну силу скандували назву гурту в коридорі київського клубу "Бінго", була влаштована імпровізована автограф-сесія. Спочатку не всі прихильники збагнули задум, потім збагнули і влаштували чергу за автографами. Концерт, звісно, почався. Але годиною пізніше.
Власне легенда. Після роздачі автографів хлопчикам із сяючими очима і дівчатам на підборах, які незрозуміло яким чином дісталися до клубу, зважаючи на ожеледицю яка була цього вечора, "Amatory" зникають в гримерці. А натовп чекає. Натовп хоче зірок. Так хоче, що від нетерпіння завалює хвилями оплесків техніка, який перевіряє налаштованітсть інструментів, кожного разу як той з’являється на сцені. За кілька хвилин піднімаються по одному вже й самі "Amatory" – це зрозуміло по шаленим захопленим крикам із зали. Особливо чутно – що дівчачим. Одразу ж один із фанів вилітає в зону перед сценою з широко розплющеними очима. Очевидно, сам не зрозумів як. Охорона лагідно повертає його на місце.

Стиль. Змії-логотипи та зелене світло крізь димову машину, що невтомно завалює зал власне димом, досить переконливо задають серйозний настрій і відчуття стилю. Які тільки підтверджуються з появою на сцені учасників гурту. Відчувається особлива аура, харизма та військова міць "Аmatory". Деталі тільки додають – однаковий чорний колір на одязі кожного музиканта, сорочка, брюки та боксерка під сорочкою. Слава протягує мікрофон в залу – і дружній вірний хор голосів чітко промовляє текст. Слава показує дива розтяжки і танцювальних рухів. Він вже точно не відчуває, наскільки в залі холодно. Він посміхається, наче гепард перед стрибком. І іноді коли він скрімить та гроулить, якщо не дивитись на сцену, і справді починає здаватись, що чуєш гепарда чи пантеру. Шикарного вільного дикого звіра.

Звук. Концертний апарат був не місцевий: два гітарних стеки Mesa, голови Randall, залізо Rude, і купа гітар Esp, які технік міняє хлопцям протягом концерту. Барабани примушують качатись у ритм. На початку «7 шагов» просто перехоплюють подих. Jay видає неймовірне соло на «Мовчи». Соковитий гітарний звук Esp через Mesa огортають шоколадним дисторшеном, а крикливі високі флажелетто доводять до екстазу.

Люди. А от з публікою склалось дивно. Дівчинка в перших рядах зовсім біля залізного паркану стоїть в мереживному бюстгальтері. Певно, я пропустила момент, коли вони зняла верхній одяг. Чи-ба була без нього? Дивиться із закоханими очима пристрасті на Славу. Інша дівчинка з не менш закоханими очима але більш ніжною посмішкою поряд – наче щойно з країни де живуть поні. На ній сіра кофтинка з ведмедиками. Хлопчаки в футболках "Amatory", на вид років по 14-16, які дуже вже нагадують таких самих хлопчаків у футболках Цой в "трубі" на Майдані. Підсумок: основна маса – підлітки. Тому і circle pit, і стіна погано виходять, і слем слабенький. Старші – десь по 23-25 років – виглядають на цьому фоні як викладачі, що дивляться за шкільним святом. Однак коли Слава наказав усім бігати – о магія! – всі таки побігли. Слава навіть на радощах кинув їм півлітрову пляшку з водою. Десь на «Осколках» слем і сьоркл також активізуються. Одначе скоро злагоджений рух по колу припиняється і учасники розходяться в різні частини зали, несинхронно похитуючись в ритм пісень.
Іноді Слава кричить «Київ, я вас не чую!» – і Київ оживає. Але незалежно від присутності чи відсутності слему – всі ці люди в залі тягнуть свої руки до вокаліста Слави наче просять в нього відпущення гріхів. А люди з іншого боку «Бінго» навіть не підозрюють, що поряд із ними тут будуються та руйнуються імперії.

Проблеми. Так як апарат у гостей з Петеребургу свій, проблем мінімум. Але все ж є: з мікрофоном Слави. Технік бігає по сцені. Іноді шалено, іноді спокійніше. Змінює мікрофони, повертає, знову бере і щось в них змінює.

Далі. На «Дыши со мной» "Amatory" не впізнати. З агресивного драйву хлопці переходять на драйв із суттєвим вмістом романтики. Техніка ховають від зали декоративні полотна. Він готує нову гітару, акуратно ніжно кладе її на підставку для барабанів. Ці гітари – для пісні на біс. Перед тим як закінчити Слава і Даня вчать, як саме зал має кликати їх на біс. Дістаючи потрібний крик, задоволені, йдуть. І вже незабаром повертаються – бо ж зал кличе. Після пісні на біс хлопці швидко йдуть зі сцени – і я чую те, чого не чула ніколи: зал хором повторює «Спасибі».

Деталі. Як пізніше сказав барабанщик гурту Стюарт, цей концерт запам’ятається йому як найдивніший київський концерт. Людей і справді було не так багато, як можна було б очікувати побачити на "Amatory". Попередні концерти з "ТОЛ", "АННОЮ" та "Мегамасс", а також "Post Core Fest", очевидно, зібрали всіх шанувальників важкої музики в Києві, які вміють ходити і можуть витрачати гроші. Або, можливо, якраз і витратили всі їхні останні гроші. Отож як швидко очікувати гурт наступного разу і чи очікувати взагалі в столиці – залишається поки що невідомим.

Всі фото з концерту>>>