SunSay: «У тебе є все»
Вечір. 24 січня. Напівтемрява і повний людей «44», що очікують на ледь не інтернаціональний гурт SunSay. Ну як, романтично ?
Якщо чесно – то не надто. Тому що є ще одна деталь: люди. Їх тут мільйон, і на якийсь момент здається навіть, що це зовсім не метафора. Вони сидять всюди, де можна, стоять «над душею» тих, хто таки прийшов раніше (чи випадково, чи навмисне ), в проходах, де заважають офіціантам. Уздовж барної стійки набились, наче рибки в банці, і ті, що сидять за нею, вже починають вилазити та сідати на саму стійку, щоб бачити вище голів всіх тих, хто зайняв прохід. Ввічливо вибачаються коли проходять повз, а офіціантки, наче контролери в маршрутках, протискуються через цей натовп.
Але жалітись на забитий людьми клуб – то тема не нова. До того ж – навпаки приємно, що «Сансеєвців» так підтримують.
Власне. Хоч зазвичай наші «вітчизняні» рок та інші зірки відомі своєю любов’ю затримуватись, SunSay вийшли вчасно. Тобто, не зовсім SunSay. Рівно о 22 годині вечора за київським часом, як і було заявлено в анонсах, афішах та інших рекламних та піар-матеріалах, на сцену вийшли. Проте не SunSay, а Джим – вокаліст та гітарист харківського бенду JahPre. Він сказав (для тих, хто ще на той момент не зрозумів), що його безпосереднє завдання на сьогодні – розігріти публіку і підготувати до першого пришестя, себто – приходу СанСеїв. Таким чином само собою зникло внутрішнє питання про те, чи будуть SunSay робити собі розігрів і якщо будуть, то який. Ось він, розігрів, стоїть на сцені, перевіряє гітару і посміхається.
Почав харківський рок-стар з легкої раги. Люди, що на той момент якраз зручно влаштовуються на барній стійці (повторюсь, не ЗА, а НА. Проте дивлячись на те, як спокійно бармени реагували – це явище вони тут бачили далеко не вперше), починають всіляко підспівувати, підаплодовувати та підмугикивати . Особливо – гарненькі дівчата, в яких це гарненько виходить. Вочевидь – знайомі з творчістю харківських «СанСеївських» друзів.
Коли перша рага про кохання закінчилась, почалась «Walking on the moon» – «як Стінг, але не Стінг», як пожартував Джим. Вона вже була про відсутність грошей, присутність сонця в серці (ну, рага ж) і необхідність поаплодувати, щоб вийшли SunSay (тут повіяло свіжістю тільки-но передконцертно написаного треку або як мінімум цього куплету).
Зал не примусив просити себе двічі – і разом із Джимом починає аплодувати. І тут – виходять ВОНИ. SunSay. Звичайно – спочатку всі без головного героя, себто – Сана. Виходять і відразу ж заводять психодел в східному стилі. Особливо старається гітарист, в якого мільйон ефектів на його процесорі, плюс аналогові педалі. Але головне починається трохи пізніше, коли він дістає смичок. І стає зрозумілим, що на питання «У чому сила, брате?» можна тепер буде сміливо відповідати: «У смичку». 
Тому що саме він перетворює цей патокоподібний солодко-психодельний гітарний потік на звук контрабасу і віолончелі, так би мовити, ін ван, і відобуває з гітари ледь не метафізичні звуки. Спадає на думку музика суфіїв, прянощі та майже відчутно теплий сухий пустельний вітер.
По закінченню цього вступу на сцену піднімається і сам Сан (вибачайте за каламбур). Весь «44» щасливо аплодує і кричить з радощів. А SunSay починають своє київське шоу.
Ближче: SunSay в персоналіях. SunSay надзвичайно драйвові. Вже з перших секунд мимохідь починаєш рухатись в ритм, похитувати головою і підспівувати, навіть не знаючи слів. А головне що – і не помічаєш, що мимоволі посміхаєшся, услід за Саном, який посміхається майже постійно – крім тих пісень, де про «жесть». Вся група викладається на повну. Кожен з учасників SunSay – це окрема історія. Кожен на своїй. Але у всіх є одна загальна. Драмер вимальовує надзвичайні барабанні ритми. З ним поряд йіде басист, який підкорив слухачів не тільки тим, що круто грає і зіграв індійський мотив на високих, що на басу робити достатньо складно (після цього отримав від залу вал оплесків та схвальних вигуків). Головне було, коли він заспівав – підозрюємо, на хінді. Це була, як-то кажуть, бомба.
У Сана – 2 мікрофони. Один – основний, де йде основна вокальна лінія, без ефектів. Другий – підключений до вокального процесору ефектів, на якому Сан спершу використовує дисторшен, потім – дилей. Переважно – на підспівах.
Клавішник – це ще той персонаж казочки, як-то кажуть. Він надзвичайно енергійний, повністю 
віддається грі. А Сан постійно радіє, як дитина, коли дивиться на його гру. У клавішника – дві пари клавіш. І вже до середини концерту стає зрозумілим – навіщо. Він грає на них часто одночасно, при тому що на кожному синтезаторі встановлений свій ефект.
Ще ближче. Метафізика. Звичайно, весь SunSay драйвовий. Але драйвовість та енергійність самого Сана може бити рекорди. А головне – його епатажність та артистичність. І навіть коли він жестикулює, просто прохаючи звукорежисера покрутити звук гітари, це виглядає наче продумана частина загального спектаклю. Коли дивишся на Сана, виникає стійка асоціації з Бредом Піттом. І взагалі здається – хай простять мене позитивні рага-люди – що він, Сан, чудово б виглядав серед «Безславних Виродків». Можна було б подумати, що він один з них – по тому, як він виглядає, тримається на сцені, піджимає губи. Виродків у гарному розумінні слова, звичайно ж – штибу харизма та інші приємності «поганих хлопців». Упевнена, якщо б Тарантіно його побачив до створення фільму – роль головного «виродка» Сану була б запезпечена. І це додає особливого відтінку та присмаку його текстам про необхідність правильної карми, чистоти, звільнення з-під залежності від мас-медіа та культури споживання. З такими текстами він виглядає наче герой Чака Палагнюка з «Бійцівського клубу», якого наразі і грає згадуваний вже вище Бред Пітт, альтер его головного персонажа, що постійно говорити про звільнення з лап споживацької культури. Коло асоціацій замикається. Так, думаю, Чак Паланик писав 
про Сана, сам того не знаючи. Проте сила Сана небезпечніша. Бо вона – позитивна.
Деталі. Музика і вокал ще нагадють Ленні Кравітца. Щось є шоколадно англійсько-американсько-західне в звучанні музики та власне самого вокалу Сана, найсексуальніший голос ближнього зарубіжжя, як він був названий на російському Першому Альтернативному Музичному Телеканалі A-One в програмі "Свіжак" в гостях у Чака. Його голос – як ковток сонця чи коньяку, як доза тепла, як доза любові.
Уявляється відразу ж шоколадний колір вечора, сигаретний дим, пентхаус у центрі Нью-Йорку, вогні міста з вікна і ця музика – з величезних колонок музичного центру. (Зокрема на ці роздуми наштовхують треки як Карма, Дайвер та подібні). Також нагадує вокал відомого біт боксера DUB fx, що вже не дуже дивно. Адже Сан бітбоксить іноді. Хоча більше це робить, звичайно, Фейм, з яким SunSay працюють разом.
Все разом. SunSay надзвичайно експериментують з музикою, саме тому всі треки різні. Кожен – як окреме створіння. Окрема історія. Окреме життя. Окремий, один і тому – неповторний. Але, як і будь-яке життя, все-таки їх, неповторних, можна об’єднати у кілька груп. Ті, що грались ще з П’ятницею («Big Bada Boom») – з драйвовим ще «п’ятничними текстами», бійцівськоклубівські (назвемо це так) – як «В тебе є все», «Дитина нового часу», «Дайвер», які закликають звільнитись від тупого споживання та досягати духовної глибини, рага-стайл («Воїн», «Брате» ) та зовсім вже любовна лірика («1:1» ).
Боссанова та рага: краще разом! Електронне звучання клавіш, «шоколадний», сильний звук гітари, оригінальні та різноманітні барабанні ходи, динамічний бас та надзвичайної сили вокал Сана загалом створюють незабутню картинку. SunSay постійно нагадують чи-то фанк чи джаз, чи-то боссанову – своїми неймовірними імпровізаціями, джемами та клавішними та барабанними партіми. Рагу воно нагадує постійно – через гітарні партії часом на 2 слабшу та – головне – через рага стиль вокалу Сана. А подеколи взагалі – танго («Відчувай», через партії клавішника ). Нагадує по звучанню Stereophonics, або ж пізній Океан Ельзи часів альбому «Міра» (що в принципі одне й те ж).
В душу. В текстах – постійні посили до розуму і спроба допомогти в моральному зростанні: в «БРАТЕ» – типу подивись, подумай, «для тебе це стеля, а для когось – підлога», «не витрачай себе на даремні розваги». В «Новій ері» – «ми всі як одне, нам це дано», у «Відчувай» – «відчувай, що є в тобі, відчувай, щоб навколо не було, відчувай, що є в тобі, бо не завжди є воно», «Все одно» – «Все одно ми всі помремо, ..Все одно ми люди, все одно всередині ми одне».
Репортажне. Коли починають ліричну «1:1», збоку зліва дівчина говорить: «Це моя улюблена пісня»
Все нове – гарно забуте старе. Отак зіграли хлопці і «Bid Bada Boom», яку грали ще «п’ятничні» харківчани. Проте – що й казати, в такому звучанні, з такою кількістю людей воно звучить набагато крутіше.
«Море» Сан співає з закритими очима, насолоджуючись, вочевидь – енергетикою залу. Він співає «я йду і мені кайфово» – і віриш, що йому справді кайфово. І ця атмосфера передається залу, звісно. Гітарист в той час вставив мікрофон у процесор і зображує у нього хвилі. Чи ба – і вітер також.
Коли починають грати «Дитину нового світу», Сан посміхається і показує на клавішника і каже: «Він називає її «страшною піснею». Той киває та продовжує енергійно бити по клавішах.
«Воїна» починали грати двічі. Як сказав Сан – вже в третій редакції, в якій «…вони нарешті вирішили і зійшлись у думці, як вона – пісня – має виглядати». Спершу SunSay трохи роз’їхались. До того ж, басист 
не встиг почати грати. Отож, вони починають знову.
Але головне – що при цьому жодного напруження не відбувається – ні в залі, ні на сцені.
Виходить таке відчуття ледь не репетиції. Невимушеності.
Коли доходять до «все одно» («Все одно ми всі помремо» «Все одно ми люди, Все одно всередині ми одне») – всі радіють. І звичним вже для SunSay звучить заклик: «Якщо не зараз, то коли».
Атмосфера. Дуже камерна. Це і SunSay впливають, і так так діє настрій камерних «44» та Курт Кобейн, Джим Моріссон і Боб Марлі, що з батьківською любов’ю дивляться на всіх пристуніх зі стін над барною стійкою. Відчуття наче ти – на великій відритій репетиції. Чи-то великому квартирнику. Хлопці жартують між собою, іноді довго обирають, яку пісню будуть грати наступною. Штибу як, Сан говорить: «Давай її, а потім її, а потім ще її.. Ну ну, спочатку звичайно її». Здається, що ти прихованою камерою спостерігаєш епізод з життя музикантів.
В залі танцюють. В залі посміхаються. На сцені посміхаються. Просто суцільне рага-щастя-свято.
І тут Сан у мікрофон говорить, точніше – співає : «У нас тут є містер Фейм. І він вже йде сюди». Біт боксер Фейм не примушує себе довго кликати, виходить на сцену та починає біт боксити, читати та співати. Після двох крутих імпровізів розміром з 3-хвилинний трек SunSay на радість всім починають свій хіт – «У тебе є все». Його співає хором весь зал, киваючи головою в такт.
Після того – всі йдуть зі сцени, крім драмера та басиста. Вони не встигають піти зі сцени – тому що в залі починають кричати «ще». Під ці крики драмер починає стукати, басист підігрує. Незабаром до них повертається гітарист. Вже потім і всі інші
Наостанок грають пісню з нового альбому, «Дайвер», який буде називатись так само. Сан обіцяє, що він вийде весною, і , напевно, відповідаючи на не поставлене питання , відразу ж говорить: «Так, ми звичайно обов’язково приїдемо з презентацією до Києва». Зал – в захопленні.
На пісню «Тепла» басист з гітаристом роблять рокіровку і міняються місцями – гітарист бере бас, басист – гітару, що зовсім не погіршує звучання.
Лірика. Наостанок. Одна моя гарна подруга якось написала в своєму блозі: «Коли по мені біжать мурашки, мені завжди цікаво – куди ж вони прямують?..». І майже весь концерт ти відчуваєш їх: мурашок, вони постійно там бігають. В них просто денс-паті на тобі. А кажуть, що коли хоч на мить музика їх викликає – то це, певно, гарний знак. І це ще раз підтверджує, що музика SunSay – вона як кохання – бо також викликає цих мурашок і приємне запаморочення в дитячо-радісному очікуванні подарунків на Різдво. SunSay це один з гуртів, які краще слухати саме наживо. Адже тільки так вони, а головне – Сан – можуть повністю передати своє тепло, свою любов, своє бажання допомогти вирости внутрішньо самим собі та кожному з тих, хто слухає їх. І коли ти стоїш в барі, клубі, квартирі, чи – так – «44», цього 24 січня, о 23:40, коли концерт майже закінчується, і весь зал разом з SunSay співає улюблену усіма «У тебе є все» – ти справді відчуваєш це. Відчуваєш, що в тебе дійсно є все. В цей момент, а отже – назавжди.
Щиро дякуємо вам, SunSay.
Трек-лист концерту:
Світлим
Брате Нова Ера
1:1
Bid Bada Boom
Море
Відчувай Д
итина нового світу
Воїн
Будь слабше за мене
Все одно
Сон
Середина золото
В тебе є все
Дайвер
Тепла