Гурт Океан Ельзи відіграв у Києві 2 концерти з оркестром

6 жовтня в Національному палаці «Україна» відбувся грандіозний концерт українського гурту «Океан Ельзи».  Охочих послухати музику «Океанів» у супроводі симфонічного оркестру виявилося багато – «Україна» була заповнена вщент. Повний аншлаг.
40 хвилин очікування і нарешті – «Перша пісня». Зал вибухнув оплесками. Фронтмен колективу Святослав Вакарчук подякував глядачам за те, що прийшли на концерт, який в порівнянні з попереднім є просто «сімейним».
Давно знайомі присутнім пісні гурту зазвучали по-новому і особливо чуттєво, завдяки симфонічному супроводу.  До речі, Вакарчук частенько ставав поруч з диригентом і емоційно допомагав йому. Кожну пісню зал сприймав із величезним задоволенням і захопленням, музикантам дарували квіти після кожної композиції.
Пісня «Друг» розпочалась акапельним вступом.  Одразу ж після неї на сцені з'явилися джазові музиканти.  Святослав оголосив про початок веселого блоку і сказав, що веселощі повинні виходити з середини. Під час «Більше для нас» він спустився до глядацького залу і навіть підійняв на руки дитину. Після цього з особливою емоційною силою прозвучала українська народна пісня «Ой, чий то кінь стоїть». Симфонічний супровід надзвичайно добре доповнював спів Славка. Вакарчук сказав: «Браво оркестру» і розповів про свої спогади: про те, що це була його перша пісня, яку він виконував ще у дворічному віці, коли батьки ставили його на стілець. Він подякував бабусі за те, що навчила його таких пісень. Далі прозвучала пісня «Без бою», яку активно співав увесь зал. Співак поділився з глядачами тим, наскільки приємно йому стояти поруч з оркестром.
«Київські дівчата, коли дарують квіти… Коли підходять – питань нема» – сказав Славко, приймаючи квіти від палких прихильниць.
Особливий сплеск емоцій глядачі відчули під час пісні «Зелені очі». Зал здійнявся на ноги, співав і танцював. Наступна пісня завела публіку ще більше – «911» – навіть ті, хто до цього залишався на своїх місцях, повставали. Побачивши реакцію залу, Славко сказав, що треба зробити два таких концерти в Палаці спорту.
«Складно бути самим собою, але так можна досягти більшого. Стіва Джобса не стало сьогодні. Ця пісня для нього» – зазначив Святослав і почав співати пісню «Вулиця».
На цьому завершилася основна частина концерту. Вакарчук попрощався і гурт пішов зі сцени. Проте глядачі не хотіли відпускати улюблений колектив. Оплески не затихали і «Океан Ельзи» нарешті повернувся.
Щойно почала звучати пісня «Дякую», як більшість глядачів здійняли угору листочки зі словом «Дякую». Славко був приємно вражений флешмобом. Наступною пролунала композиція, як сказав Святослав – «за скасування всіх умовностей» – «Я так хочу». По закінченню пісні на сцені з'явився міський голова Києва Олександр Попов. Він привітав гурт великим букетом квітів, сказав, що концерт фантастичний і подякував за любов до Києва. Вакарчук знову попрощався і пішов зі сцени. Але зал знову намагався повернути колектив: гучні оплески, вигуки – і гурт знову виходить на сцену.
Фронтмен ще раз зробив комплімент київським дівчатам і прозвучали пісні «Не питай» та «Відпусти». Після прощання, колектив знову йде, але на цей раз оркестр також покидає сцену. Вочевидь, перші два виходи на біс були запланованими, оскільки оркестр залишався на своїх місцях і грав пісні разом з гуртом. Проте прихильники так просто не здалися: кілька хвилин шалених оплесків та вигуків і гурт вкотре повернувся на сцену, вже без оркестру. Музиканти, порадившись, почали грати пісню «Той день». Глядачі були дуже вдячні. Це була вже остання пісня.
Чудовий звук, справжній професіоналізм та злагодженість усіх музикантів справили на прихильників «Океану Ельзи» надзвичайні враження.

Трек-лист концерту
1. Перша пісня
2. Мало мені
3. Дівчина (із іншого життя)
4. Вільний
5. Susy
6. Не можу без тебе
7. Ікони не плачуть
8. Ти собі сама
9. Віддам
10. Друг
11. Isn`t  it сон
12. Відчуваю
13. Більше для нас
14. Ой, чий то кінь стоїть
15. Без бою
16. Холодно
17. Коко Шанель
18. Сонце сідає
19. Зелені очі
20. 911
21. Вулиця
22. Дякую
23. Я так хочу
24. Не питай
25. Відпусти
26. Той день