Пікнік з гуртом Димна Суміш. Сім'я. Друзі. Назавжди

В останні теплі осінні дні, а саме 12 вересня, гурт «Димна Суміш» зробив усім шанувальникам величезний подарунок – влаштувавши концерт за містом. Власне я ніколи не бачив «Київського моря», не був у Вишгороді, не їздив на «пікнік» з одним з улюблених гуртів. Щоправда, всі ці «не загадані мрії» збулися.

Розпочалося все дуже епічно. Вийшовши з метро «Героїв Дніпра» одразу ж побачив табличку «Димна Суміш». Привітна дівчинка-волонтерка запропонувала почекати і погрітися на сонечку. Коли нарешті зібралося достатньо народу – запросила сісти у автобус (звичайну таку собі маршрутку) і поїхати до місця призначення. Цікавим було те, що тут були присутні "вибрані" фани. Димна Суміш фемелі...

Коли ми заходили на територію «райського куточку» (щось на кшталт раю з пальмами) з назвою «Водний кордон», DJ Arhitector Mendizabal вже сидів за пультом і ставив свої треки. Нажаль, охочих його слухати було не багато. Всі розбрелися по куточках «Кордону». Хтось сидів на парканах, у барі або на пляжі. Як я розумію, чекали доки стемніє.

І ось, нарешті, всі вже «бігом побігли» до сцени – на неї виходили музиканти. Розпочали хлопці виступ з «Психоделічних країв», немов натякнули, куди ж усі потрапили. І дійсно, було на що подивитися, всі почували себе вільніше ніж просто в якомусь клубі. Звук, не дивлячись на відсутність акустики приміщення був теж дуже потужний. Під час виступу Сашко Чемеров повідомив, що скоро гурт вирушить у тур, який охопить найбільші міста нашої неньки-України.

Загалом, все було краще, ніж чудово. Народ нікого не соромився, стрибав у слемі, качався в піску (ділячись ним з іншими – себто пісок летів навіть на невинних пасивних слухачів), особливо активні стрибали зі сцени і колонок…як завжди у таких випадках було весело. Нажаль, ні новою манерою виконання, ні новими піснями «Суміш» нас не порадувала… Проте, коли настав час виходити «на біс», Сашко вийшов сам з гітарою і зіграв «Не мовчи», дуже проникну пісню, якої я раніше не чув. А виявляється, пісня має цілу, нікому невідому, історію…

Якось пісня торкнула мене найбільше ніж всі інші, хоч було драйвово і круто, одна пісня була варта всього концерту. Після цього ми мовчки витрусили з кросівок пісок і пішли на автобус. Дивно все-таки їздити на природу…